Святіший Отець відслужив Євхаристію з нагоди урочистості освячення Латеранської базиліки в катедральному соборі Римської дієцезії.
Разом із вірними він роздумував про завдання будувати живий храм на міцних підвалинах — що вимагає не боятися зусиль, вміючи розпізнавати все те добро, яке чинить Бог через свою Церкву. Особливим завданням катедрального храму, зазначив Папа, є дбання про красу літургії, — пише Vatican News.
Тисячолітня історія Церкви вчить нас, що лише з покорою і терпеливістю можемо з Божою допомогою побудувати справжню спільноту віри, здатну поширювати любов і сприяти місії. На цьому наголосив Папа Лев XIV, проповідуючи під час Святої Меси, яку він у неділю 9 листопада 2025 року очолив у базиліці святого Йоана на Латерані. Цього дня Церква відзначає свято на згадку про освячення цього храму, що є катедральним собором Римської дієцезії. Тож Єпископ Рима відсвяткував його разом із дієцезіальною спільнотою, нагадуючи, що це свято відзначає вся Церква. Святкує не лише для того, щоби згадати важливий історичний факт — освячення храму, який імператор Костянтин спорудив після того, як проголосив свободу християнського культу.
«Ця базиліка, “Мати всіх Церков”, є чимось набагато більшим, ніж пам’ятником та історичною пам’яткою: вона є знаком живої Церкви, збудованої з вибраного і дорогоцінного каміння в Христі Ісусі, наріжному камені (пор. 1Пт 2, 4‑5), і як така нагадує нам, що й ми, як «живе каміння, будуємо на цій землі духовний храм» (II Ватиканський Собор, Догматична конституція Lumen gentium, 6)», — сказав Святіший Отець. Він навів слова св.Павла VI, який з нагоди молитви «Ангел Господній» 9 листопада 1969 року сказав: у християнській спільноті доволі швидко зродився звичай застосовувати термін «церква» (еклезіо), що означає «скликання вірних», також і на означення храму, де вони збираються.
На надійних підвалинах
Якби той, хто споруджував цей храм, не докопався до достатньо міцних підвалин, — споруда б не втрималася і розвалилася, або ж створювала постійну загрозу для тих, хто всередині. «Це також допомагає нам замислитися. Адже і ми, працівники живої Церкви, перш ніж зводити величні структури, повинні ‘копати’ в собі й навколо себе, щоб усунути будь-який нестійкий матеріал, який може завадити нам дістатися до скелі Христа», — зазначив Лев XIV.
«Тому, дорогі браття і сестри, працюючи з усією відданістю на служінні Божому Царству, не будьмо поспішними і поверхневими: копаймо глибше, звільняючись від критеріїв світу, який надто часто вимагає негайних результатів, бо не знає мудрості чекання. Тисячолітня історія Церкви вчить нас, що тільки з покорою і терпеливістю можна з Божою допомогою побудувати справжню спільноту віри, здатну поширювати любов, сприяти місії, проповідувати, прославляти та служити тому апостольському вченню, першим осередком якого є цей храм».
Шлях, що вимагає не боятися рухатися вгору
У цьому контексті Папа прокоментував євангельський уривок про Закхея. «Тут, натомість, шлях довший, і для Закхея полізти між гіллям означає визнати свої обмеження і подолати стопор гордості. Так він може зустріти Ісуса, який каже: “Сьогодні маю бути у твоєму домі”. Звідти, з тієї зустрічі, для нього починається нове життя», — сказав Папа. Ісус перемінює нас, кличучи трудитися на великому Божому будівельному майданчику. Останніми роками образ будівельного майданчика часто використовувався для того, щоб описати церковний шлях дієцезії, виражаючи «реальні, відчутні на дотик зусилля», з якими громади «щоденно зростають у взаємообміні харизмами та під проводом пастирів», — зазначив Папа.
«В історії величної будівлі, в якій ми перебуваємо, не бракувало критичних моментів, зупинок, коректувань проєктів під час будівництва, — вказав Лев XIV. — Проте, завдяки наполегливості тих, хто був перед нами, ми можемо зібратися в цьому чудовому місці. У Римі, хоч і з великими зусиллями, зростає велике благо. Не дозволяймо, щоби втома заважала нам розпізнавати і відзначати його, щоб підживлювати і поновлювати наш порив. Зрештою, жива любов також формує обличчя нашої Церкви, щоб усім ставало дедалі ясніше, що вона є “матір’ю” — “матір’ю всіх Церков”, або навіть “мамою”, як сказав св.Йоан Павло II, звертаючись до дітей саме в це свято».
Служіння молитви
Літургійне життя є «вершиною, до якої прямує діяльність Церкви» та «джерело, з якого струменіє її сила», сказав Святіший Отець. У літургії сходяться всі теми, про які говорилося вище: у ній «ми будуємося як Божий храм, як Його помешкання в Святому Духові, та отримуємо силу проповідувати Христа».
«Тож піклування про неї там, де знаходиться Петрів престол, має бути таким, щоб слугувати прикладом для всього Божого люду: з дотриманням приписів, з увагою до різної чутливості учасників — згідно з принципом мудрої інкультурації та водночас у вірності тому стилю урочистої стриманості, що є типовим для римської традиції і може принести велику користь душам тих, хто бере в ній активну участь. Необхідно приділяти максимум уваги тому, щоби проста краса обрядів могла виразити цінність богопочитання для гармонійного зростання всього Господнього Тіла», — підсумував Лев XIV.
фінансово.
Щиро дякуємо!
