Римо-кат.: Свв. Перпетуї та Феліцити
Греко-кат.: Початок Великого Посту
Віднайдення чесних мощів свв. мчч., що в Євгенії
Римо-католицький календар
Свв. Перпетуї та Феліцити
Перше читання
Тов 1, 1ад. 2; 2, 1-9 Влг
Читання з Книги Товита
Товит з коліна Нафталі, за Салманассара, асирійського царя, був забраний в неволю, перебуваючи ж у неволі, не залишив дорогу істини.
Коли надійшло свято Господнє і в домі Товита було приготовлено гарний обід, він сказав до свого сина: «Піди і приведи кілька людей з нашого покоління, які бояться Бога, щоб їли з нами».
І син пішов. Повернувшись, він сповістив, що один з синів Ізраїля лежить задушений на вулиці. Тієї ж миті Товит встав від столу і, залишаючи їжу, не з’ївши нічого, прибув до мертвого; забрав тіло і таємно заніс до свого дому, щоб після заходу сонця обережно його поховати. Коли він сховав тіло, почав їсти з плачем і тремтінням, згадуючи слово, що промовив Господь вустами пророка Амоса: «Ваші свята обернуться в ридання і жалобу».
Як зайшло сонце, він пішов і поховав тіло. Всі сусіди ганили його, кажучи: «В цій справі дано наказ убити тебе і, ледве уникнувши смерті, знову ховаєш мертвих?»
Однак Товит більше боявся Бога, ніж царя, підносив тіла тих, що були убиті, переховував їх у своєму домі й уночі хоронив.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 112(111), 1-2. 3-4. 5-6 (П.: пор. 1а)
Благословенний, хто боїться Бога
Щасливий чоловік, що Господа боїться, *
що в його заповідях вельми милується.
Потомство його на землі буде потужне, *
рід праведників буде благословенний.
Достаток і багатство буде в його домі, *
щедрість його триватиме повіки.
Він світить правим в темряві, як світло, *
добрий і милосердний і справедливий.
Добре тому, що милосердний і позичає, *
який управляє своїми справами по правді.
Бо він не захитається повіки; *
пам’ять про праведника буде вічна.
Спів перед Євангелієм
Одкр 1, 5а
Алілуя, алілуя, алілуя
Ісусе Христе, Ти є свідок вірний,
Первісток із мертвих;
Ти полюбив нас і обмив від гріхів Кров’ю своєю.
Алілуя, алілуя, алілуя
Євангеліє
Мк 12, 1-12
+ Слова Євангелія від святого Марка
Ісус почав промовляти притчами до первосвящеників, книжників та старших народу:
«Один чоловік насадив виноградник, обвів його муром, видовбав винотоку, збудував башту, винайняв його виноградарям і від’їхав на чужину.
І послав він своєчасно до виноградарів слугу, щоб узяти від виноградарів свою частину плодів виноградних. Вони ж його схопили, побили й відослали ні з чим. І знов послав до них іншого слугу. Але й тому побили голову і зневажили. Ще іншого він послав, а вони того – вбили. Та й багато інших – їх вони або побили, або повбивали.
Ще мав єдиного сина улюбленого – і його послав до них наостанку, кажучи: “Матимуть пошану до мого сина”. Та виноградарі оті казали між собою: “Це спадкоємець, нумо вб’ємо і його, то й спадщина буде наша”. І схопивши його, вбили та викинули з виноградника.
Що, отже, зробить господар виноградника? Прийде, вигубить виноградарів, а виноградник віддасть іншим.
Чи ви не читали цього Писання:
“Камінь, що його знехтували будівничі, став каменем наріжним. Господь зробив це, і воно дивне в очах наших!»
І шукали, щоб Його впіймати, але боялися народу, бо зрозуміли, що Він до них сказав ту притчу. Тож, зоставивши Його, відійшли.
Слово Господнє
Греко-католицький календар:
Початок Великого Посту
Віднайдення чесних мощів свв. мчч., що в Євгенії
Іс. 1, 1-20
1. Видіння Ісаї, сина Амоса, яке він бачив про Юдею та Єрусалим за часів Уззії, Йотама, Ахаза й Єзекії, царів юдейських. 2. Слухайте, небеса, вважай, земле, бо Господь говорить: «Дітей я виховав і виростив, а вони збунтувались проти мене. 3. Віл знає господаря свого, а осел – ясла пана свого. Ізраїль нічого не знає, народ мій не розуміє.» 4. Ой, люде грішний, народе, придавлений беззаконням, кубло лиходіїв, розбещені сини! Покинули Господа, занедбали Ізраїлевого Святого, відступились назад від нього! 5. По чому вас іще бити, вас, що не перестаєте бунтуватися? Кожна голова хвора, кожне серце ослабло. 6. Від підошви на нозі до тім’я нема в ньому здорового місця: рани, синці, свіжі виразки, не вичищені, не перев’язані й не зм’якшені олією. 7. Земля ваша спустошена, міста ваші спалені вогнем, поля ваші у вас на очах чужинці пожирають: вони спустошені, як по знищенні Содому. 8. Зосталася дочка сіонська, немов у винограднику халупа, немов курінь на баштані, немов обложене місто. 9. Якби Господь сил не зоставив нам останку, були б ми, як Содом, були б схожі на Гомору. 10. Слухайте слово Господнє, князі содомські! Вважай на науку Бога нашого, народе гоморський! 11. «Навіщо мені безліч ваших жертв? – говорить Господь. Я пересичений всепаленнями баранів і ситтю годованих телят. Крови биків, ягнят та козлят я не хочу. 12. Як приходите, щоб з’явитись перед моїм обличчям, то хто від вас вимагає, щоб ви топтали мої двори? 13. Не приносьте більше пустих дарів! Кадило стало осоружним для мене. Нових місяців, субот і скликання сходин я не можу стерпіти: беззаконня разом з урочистим зібранням. 14. Від новомісяччів ваших та святкувань ваших відвертається душа моя. Вони для мене стали тягарем, вони мені незносні. 15. Коли ви простягаєте руки ваші, я відвертаю від вас мої очі. Навіть коли помножуєте молитви ваші, я їх не чую. Руки ваші повні крови. 16. Обмийтеся, станьте чистими; усуньте з-перед моїх очей нікчемні ваші вчинки; перестаньте чинити зло! 17. Навчітеся добро чинити; шукайте правди, захищайте пригнобленого, обороняйте сироту, заступайтеся за вдову! 18. Ходіть же й розсудимось, – говорить Господь. Коли б гріхи ваші були, як багряниця, вони стануть білими, як сніг; коли б, мов кармазин, були червоні, стануть, як вовна. 19. Як схочете бути слухняними, то їстимете від благ країни. 20. А як затнетеся й бунтуватиметесь, то меч пожере вас, бо уста Господні так говорять.»
Бт. 1, 1-13
1. На початку сотворив Бог небо й землю. 2. Земля ж була пуста й порожня та й темрява була над безоднею, а дух Божий ширяв над водами. 3. І сказав Бог: “Нехай буде світло!” І настало світло. 4. І побачив Бог світло, що воно добре та й відділив Бог світло від темряви. 5. Назвав же Бог світло – день, а темряву назвав ніч. І був вечір і був ранок – день перший. 6. Тоді сказав Бог: “Нехай посеред вод буде твердь і нехай вона відділяє води від вод!” 7. І зробив Бог твердь і відділив води, що під твердю, від вод, що над твердю. Тож сталося так. 8. І назвав Бог твердь – небо. І був вечір і був ранок – день другий. 9. Тоді сказав Бог: “Нехай зберуться води, що під небом, в одне місце і нехай з’явиться суша.” І так сталося. 10. І назвав Бог сушу – земля, а збір вод назвав морями. І побачив Бог, що воно добре. 11. Бог сказав: “Нехай земля зростить рослини: траву, що розсіває насіння, і плодові дерева, що родять плоди з насінням, за їхнім родом на землі.” І так сталося. 12. І вивела земля з себе рослини: траву, що розсіває насіння за своїм родом, і дерева, що родять плоди з насінням у них, за їхнім родом. І побачив Бог, що воно добре. 13. І був вечір і був ранок – день третій.
Прип. 1, 1-20.
1. Приповідки Соломона, сина Давида, | царя Ізраїля, 2. щоб пізнати мудрість і навчання, | щоб зрозуміти слова розсудні, 3. щоб засвоїти (собі) освічену науку, | – справедливість, правосуддя та правоту, – 4. щоб дати простодушним розсудність, | юнакові знання та обачність, 5. щоб мудрий слухав і зростав у знанні, | розумний придбав здорові засади, 6. щоб зрозумів приповідки та приховане значення, | слова мудрих та їхні загадки. 7. Острах Господній – початок мудрости; | безумні мудрістю й навчанням нехтують. 8. Слухай, мій сину, настанови батька твого; | не відкидай поучування матері твоєї, 9. бо це гарний вінець тобі на голову, | намисто тобі на шию. 10. Мій сину! коли тебе будуть зводити грішні, | не піддавайся! 11. Як скажуть: “Ходи з нами, засядьмо на кров невинну, | причаймося на безвинного – без усякої причини, 12. поглиньмо їх, мов Шеол, живих, | цілком, мов би вони провалилися в пропасть! 13. Ми знайдемо всяких благ дорогоцінних, | сповнимо наші доми здобиччю. 14. Кинь жереб твій разом із нами, | гаман нехай один буде в усіх нас!” 15. Мій сину! не ходи по їхній дорозі з ними, | зверни ногу твою з їхньої стежки, 16. бо ноги їх біжать до злого, | поспішають, щоб кров пролити. 17. Таж даремно розставляють сіть | в очах усілякої пернатої породи. 18. Вони ж на власну кров чигають, | на самих себе засідають. 19. Такий кінець усіх тих, що на здирство ласі; | воно вбиває того, хто його в собі має. 20. Мудрість по вулицях голосить, | свій голос по майданах піднімає,
фінансово.
Щиро дякуємо!
