Не будьте фарисеями

Роздуми над Божим Словом на п’ятницю І тижня Великого посту

«Коли ваша праведність не перевищить праведності книжників і фарисеїв, то не ввійдете до Царства Небесного» (Мт 5, 20).

В Євангелії ми зустрічаємося з тим, що Ісус засуджує фарисейське лицемірство (пор. Лк 16, 15; Лк 11, 44; Лк 12,1). Учень Христа повинен уникати лицемірства, яке було притаманне фарисеям. Така постава серця, коли людина, подібно фарисеям, назовні видає себе за праведника, хоча в серці погордує іншими, є небезпечною для вічного життя. Далі в проповіді Ісус звертає увагу на стосунок людини до ближнього. Це єдиний критерій для того, щоб оцінити наскільки те, що ми вважаємо праведністю, насправді є нею. Святий Йоан Богослов пише: «Якщо хто скаже: Я люблю Бо­га! — але ненавидить свого брата, той неправдомовець. Адже хто не лю­бить свого брата, якого бачить, то як може він любити Бога, якого не бачить?» (1Йн 4, 20). Отже, чим є святість: чи можу я здобути святість постом, молитвою навіть милостинею, коли я не примирився з ближніми? Чи може людина, яка будує храми, вважатися праведною, доки вона не покається за казнокрадство в минулому? Ні, бо це теж вид лицемірства. Богові непотрібна така жертва. Добре, що бажаєш принести жертву. Проте якщо ти когось образив, зранив, завинив проти когось, ліпше цю жертву не принось аж поки не перепросиш свого брата, якого ти скривдив (пор. 5, 23н).

Отже, під час Великого посту окрім нашої особистої молитви, нашого посту і наших вчинків покаяння ми повинні звернути увагу на те, як наші серця налаштовані до наших ближніх. Чи не ставимось ми до ближнього по-фарисейськи: тобто з погордою, яку необов’язково можемо проявляти назовні? Чи ми часом не винні у колотнечах поміж нашими близькими, чи примирилися з тими, кого образили? А може ми взагалі вважаємо себе безвинними жертвами?

А моя любов до ближнього: чи не використовую я вчинки милосердя для того, щоб проявити свою вищість над людиною? Чи бажаю я вічного спасіння грішника подібно як свого? І чи бачу я в грішникові свого брата, подібного до мене? «Адже хто не лю­бить свого брата, якого бачить, то як може він любити Бога, якого не бачить?» (1Йн 4, 20).