Римо-кат.: Св. Кирила Єрусалимського (довільний спомин)
Греко-кат.: мч. Конона
Римо-католицький календар
Св. Кирила Єрусалимського (довільний спомин)
Перше читання
Єз 18, 21-28
Читання з Книги пророка Єзекиїла
Так говорить Господь Бог:
«Коли ж злий відвернеться від усіх своїх гріхів, яких накоїв, і буде пильнувати всі мої установи, чинити за законом та справедливістю, – він буде жити, не вмре. Усі переступи, що їх учинив, не буде пригадувано йому більше; за свою справедливість, що чинив, він буде жити. Хіба ж мені смерть грішника мила, – слово Господа Бога, – а не те, щоб він відвернувся від своєї поведінки та й жив? Коли ж праведник відвернеться від своєї справедливости, творитиме кривду й коїтиме всі ті гидоти, що коїть грішник, – то чи йому жити? Ні, не пригадається йому більше вся його справедливість, що чинив. За віроломство своє, яким провинився, і за гріх свій, яким згрішив, – за них, він мусить умерти.
Ви кажете: „Несправедлива путь Господня!” Слухайте, доме Ізраїля! Чи ж то моя путь несправедлива? Чи ж то не ваші путі несправедливі?
Таж коли праведник відступає від своєї справедливости й чинить кривду, і за те вмирає, то він умирає за кривду, що чинив. Коли ж грішник відвертається від гріхів, що коїв, і чинить суд і правду, він достойний жити. Він роздумався і відвернувсь від усіх своїх переступів, що накоїв; він певно буде жити, він не вмре».
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 130(129), 1-2. 3-4. 5-7а. 7бв-8 (П.: пор. 3)
Як гріх згадаєш, що ж станеться з нами?
З глибини взиваю, Господи, до Тебе. *
О Господи, почуй мій голос!
Хай Твої вуха будуть уважні *
до голосу благання мого!
Коли Ти, Господи, зважатимеш на провини, *
о Господи, хто встоїться?
Та в Тебе є прощення, *
щоб мали страх перед Тобою.
Жду на Господа, +
душа моя жде, і я надіюся на Його слово. *
Душа моя чекає на Господа
більш, ніж сторожа на ранок. *
Надійсь, Ізраїлю, на Господа.
Бо в Бога є милість, *
і відкуплення велике в Нього.
Він викупить Ізраїля *
з усіх його злочинів.
Спів перед Євангелієм
Ез 33, 11
Хвала Тобі, Слово Боже
Господь говорить: Не бажаю смерті грішника,
бажаю, щоб він відвернувся від своєї поведінки і жив.
Хвала Тобі, Слово Боже
Євангеліє
Мт 5, 20-26
+ Слова Євангелія від святого Матея
Ісус сказав до своїх учнів:
«Якщо ви своєю праведністю не перевищите книжників та фарисеїв, не ввійдете в Царство Небесне.
Ви чули, що було сказано давнім: «Не вбивай»; і коли хтось уб’є, той підпаде судові. А Я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові. Хто ж скаже братові: «Нікчема!» – той підпаде Верховному Судові. А хто скаже: «Дурень!» – той підпаде під вогонь пекельний.
Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій.
Мирися з твоїм противником швидко, коли ти ще з ним у дорозі, щоб противник часом не віддав тебе судді, а суддя возному, щоб тебе не вкинули в темницю. Істинно кажу тобі: Не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шага».
Слово Господнє
Греко-католицький календар:
мч. Конона
Іс. 7. 1-14
1. За часів царя юдейського Ахаза, сина Йотама, сина Уззії, виступив Рецін, цар сирійський, і Пеках, син Ремалії, цар ізраїльський, проти Єрусалиму, щоб його звоювати; та не здолали його здобути. 2. Якже сповіщено домові Давида: Арам, мовляв, розтаборився в Ефраїмі, – серце царя й народу затремтіло, як тремтить дерево в лісі від вітру. 3. Господь же сказав до Ісаї: «Вийди назустріч Ахазові, ти й син твій Шеар-Ашув, на край водогону з верхнього ставу, на шлях, що йде через поле шаповала, 4. та й скажи йому: Вважай, мовляв, і будь спокійний! Не бійся, і серце твоє нехай не тривожиться перед отими двома недогарками-головешками, що куряться, дарма що палає гнівом Рецін і сирійці та син Ремалії. 5. Через те, що Сирія задумала на тебе лихо, кажучи: 6. – Двигнімось проти Юди, налякаймо його, звоюймо його й настановім над ним сина Тавела царем, – 7. так говорить Господь Бог: Нічого з того не буде, так воно не станеться. 8. Бо голова Сирії – Дамаск, а голова Дамаску – Рецін. Ще шістдесят п’ять років, і Ефраїм, зруйнований, перестане бути народом. 9. Голова Ефраїма – Самарія, і голова Самарії – син Ремалії. А як не вірите, не встоїтеся.» 10. І заговорив Господь знову до Ахаза, кажучи: 11. «Проси собі знаку в Господа, Бога твого, або глибоко з-під землі, або вгорі високо!» 12. Ахаз же відказав: «Не проситиму і не буду спокушати Господа.» 13. Тоді він сказав: «Слухайте ж, доме Давида: мало з вас докучати людям, що докучаєте ще й Богові моєму? 14. Оце ж сам Господь дасть вам знак: Ось дівиця зачала, і породить сина і дасть йому ім’я Еммануїл.
Бт. 5. 32 – 6. 8
32. Як Ноєві було 500 років, він породив Сима, Хама та Яфета.
1. І сталось, як почали люди множитися на землі та народилися в них дочки, 2. побачили сини Божі людських дочок, що були гарні, та й стали брати їх собі за жінок, хто котру вподобав. 3. І сказав Господь: “Не перебуватиме дух мій у чоловікові назавжди, бо він також є тіло, й тому віку його буде 120 років.” 4. Були ж того часу велетні на землі – були вони й потім, коли сини Божі жили з дочками людськими, й ці їм родили. То були славетні велети давнини. 5. Побачив Господь, що людська злоба на землі велика та що всі думки й помисли сердець увесь час тільки злі, 6. і жалував, що створив людину на землі, тож на серці йому стало важко; 7. і сказав: “Знищу з лиця землі людину, яку я сотворив: людину, скотину, плазунів і птиць піднебесних, бо каюсь, що створив їх.” 8. Та Ной здобув ласку в очах Господніх.
Прип. 6, 20 – 7, 1.
20. Пильнуй, мій сину, заповіді батька твого, | не відкидай навчання матері твоєї. 21. Прив’яжи собі до серця їх, назавжди, | повісь собі на шию. 22. Бо заповідь – то світильник, а навчання – світло; | повчальні докори – дорога життя. 23. Коли ходитимеш, вона буде тебе водити, | як ляжеш, буде чатувати над тобою, | а як пробудишся, буде з тобою розмовляти, 24. щоб зберегти тебе від злої жінки, | та від облесливости язика чужої. 25. Не пожадай у твоїм серці її вроди, | і не давай себе звести її морганням, 26. бо задля повії можна зубожіти до куска хліба, | тим часом, як замужня на дороге життя полює. 27. Чи ж можна в пазуху вогню набрати | так, щоб одежа не згоріла? 28. Або чи можна по жару ходити | так, щоб не опеклися ноги? 29. Отак воно з тим, хто до дружини ближнього вчащає: | хто б її не торкнувся, не буде той безвинним. 30. До злодія не ставляться з презирством, | якщо вкрав, щоб попоїсти, коли був голодний. 31. Та як упіймають, усемеро заплатить; | усе, що має в хаті, мусить він віддати. 32. Хто перелюбствує, тому ума бракує; | сам себе губить, хто це чинить. 33. Він стусанів і ганьби набереться, | сором його не зітреться ніколи. 34. Бо ревнощі запалять лютість у серці мужа, | і він не пощадить у день помсти. 35. Ніякого він викупу не прийме, | нічим не вдовольниться, хоча б і як ти помножив дари. 1. Мій сину! Зберігай мої слова, | заповіді мої сховай у себе.
фінансово.
Щиро дякуємо!
