Теплі сонячні промені, пробиваючись крізь шибки церковної бані, поєднувалися із духмяним ароматом диму від куріння ладану. Люди зачаїлися, серед них чимало дітей, чекаючи урочистого виголосу священика: «Благословенне Царство…», котрий би звіщав про початок Літургії. Стежачи за своїми батьками, братиками і сестричками, діточки так невимушено і поважно роблять знак хреста, до кінця не усвідомлюючи для чого це потрібно. Та вже змалку вони розуміють, що це важливо, адже так чинять їхні татусі і матусі, котрі таким чином засвідчують свою віру у Бога Отця, Бога Сина та Бога Святого Духа.
Духовне життя батьків часто є чи не найголовнішим прикладом для їхніх дітей. Не раз нам, вже дорослим людям, пригадуються приємні картинки дитинства, у яке ми охоче подумки повертаємося впродовж усього життя: недільні та святкові Літургії, смачна різдвяна вечеря, тріумф великодньої ночі, освячення пасочок і частування ними у родинному колі, подарунки від святого Миколая.
Як відомо, Великий піст – це благословенний Богом час, у котрому ми можемо наслідувати приклад Божого Сина, поборюючи власні похоті тіла; це час духовної віднови людини. Тому важливість великопісного періоду повинна закарбовуватись ще з дитячих літ, не лише, як час утримання і заборон від щоденних розваг, забав чи тваринної їжі. А як головний шлях до Христа, котрий супроводжується добрими справами, щирою молитвою, роздумами, безпосередньо, над життям і страстями Ісуса Христа.
Навіть якщо дитина не дотримується посту, що не є обов’язковим до дванадцятирічного віку, їй важливо урізноманітнювати цей період духовними читаннями дитячої ілюстрованої Біблії, в котрій цікаво і доступно оповідується про важливі події із життя Божого Сина і не тільки, також вивченням молитов, зокрема Єфремової молитви, можна навіть спонукати до утримання від певних ласощів, таким чином приносячи Богові маленькі щирі пожертви від дитячого серця.
Уявлення і ставлення до Великого посту у моєму житті сформувалося ще у ранньому дитинстві. Прикладом цього була і є моя мама, котра мене, ще не зовсім свідому дитину, у цей час щоранку і щовечора ставила на колінця поруч себе і ми разом били поклони. Наша сім’я в цей період уникала гучних забав, прослуховування музики і перегляду розважальних телепередач. Сімейний щоденний раціон складався із пісних страв: грибів, крупи, овочів та фруктів, вправно приготованих турботливими руками моєї матусі. Тому, на мою думку, важливо батькам, котрі піклуються про духовне життя своїх чад, обережно закарбовувати значення Великого посту у житті християнина у їхній пам’яті. Адже, як відомо, мала дитина ще не знає заздрощів, злоби, гріха, її серце невинне і відкрите до Бога; вона здатна віддано приймати і виконувати Божі настанови. Тому Ісус і промовляє: «Пустіть діток, і не боронить їм приходити до Мене, – бо Царство Небесне належить таким»(Мат. 19, 14). Блаженний Ієронім дає таку настанову батькам: «Пам’ятайте, що краще можна навчити дитину прикладом, ніж словами».
Руслана Ткаченко, студентка магістерської програми Інституту екуменічних студій, Українського Католицького Університету з релігійної журналістики
фінансово.
Щиро дякуємо!
