Навіщо Ісус чинив чуда

Роздуми над Божим Словом на суботу ІІ тижня Великоднього періоду

З настанням вечора Ісусові учні спустилися до моря, увійшли в човен і попливли на другий бік моря, до Капернаума. Уже настала темрява, а Ісус ще не приходив до них; море ж, із-за того, що дув сильний вітер, підіймалося. Отож, коли вони пропливли десь двадцять п’ять чи тридцять стадій, то побачили Ісуса, який іде по морю й наближається до човна, — і налякалися. Він же каже їм: «Це Я є, не бійтеся!» Тож вони хотіли взяти Його до човна, і вмить човен опинився на землі, до якої вони прямували.

Читаючи в Євангеліях про чудеса які здійснив Ісус Христос, ми бачимо, що практично всі чуда Він робить для людини: оздоровлення паралітика, зцілення прокажених, повернення зору сліпим, звільнення від бісів біснуватих, воскресіння Лазаря або навіть перетворення води у вино в Кані Галілейскій. Відтак може закрастися думка (в принципі слушна, але дещо спрощена), що сенс чудес Ісуса — допомогти людині. Однак Ісус не чинить чудес лише заради того, щоб допомогти людині — чудеса є знаками наближення Царства Божого, як зоря на сході є ознакою наближення появи сонця над горизонтом. Таке розуміння чудес Ісуса Христа може служити добрим поясненням «необхідності» чуда ходіння по воді. Можливо Ісус таким чином не тільки звершує втечу від народу, який хотів Його установити земним царем (див. Йн 6, 15), але й показати своїм учням, як зміниться людська природа  вражена гріхом. Цікаво пояснює це чудо відомий англійський християнський письменник Клайв С. Льюїс у книзі «Чудо»: «У ходінні по водах природа зовсім слухняна духу. Звичайно, дух не чинить свавілля, але повністю слухняний Отцю — інакше природа перейшла б у хаос. … Я не знаю, як саме і наскільки змінюється природа, слухняна слухняному духу. Але якщо ми — не тільки породження природи, в нас є знаряддя, за допомогою якого створений дух може і тепер впливати на матерію своєю волею…

Мабуть, Він (Ісус) зібрався створити нову природу, придатну для Його нової, прославленої, а в Ньому — і для нашої. Ми чекали не зовсім того. Ми чекали, власне, що Він вирветься з всякої природи в якесь чисто позамежне життя. Але в гру вступила нова людська природа, взагалі нова природа. Ми знаємо вже, що воскресле тіло сильно відрізняється від нашого, але якщо це все ж тіло, воно припускає якісь просторові зв’язки та, врешті-решт, повністю новий всесвіт. Стара нива часу, простору, матерії, почуттів зорана і засіяна заново. Можливо, вона нам і набридла, але не Йому. І все ж проблиски нової природи були й тут, у старій. Події часто попереджуються. Ми знаємо багато передвість — проліски розквітають, коли ще немає квітів, і, якщо вірити поборникам еволюції, до справжніх людей жили якісь недолюди. Закон передував Євангелію, криваві жертвоприношення — Великій Жертві, Йоан Предтеча — Спасителю. Так і деякі чудеса Євангелія передують новій природі. Це — ходіння по водах і воскресіння Лазаря».