Роздуми над Божим Словом на четвер IV тижня Великодня
Хто приймає того, кого Я пошлю, — Мене приймає, а хто Мене приймає, — приймає й Того, хто Мене послав! (Йн 13, 20).
Хто є той або ті, кого посилає Ісус Христос? Передусім — це Апостоли, але разом з ними й Церква. Бути посланим від Бога — це значить отримати місію, завдання. Як Апостоли, так і Церква, заснована на вірі Апостолів, беруть участь в пастирській, вчительській та освячуючій місії Ісуса Христа. Ісус є пастирем Божого народу, але цю пастирську владу Він здійснює через Церкву. Ісус є єдиним вчителем вірян, але в навчанні Він користується Церквою. Ісус є тим, Хто змиває гріхи та обдаровує святістю своїх вірних, але Він також це робить за участю Церкви.
Навіщо Господь Ісус має користуватися посередником, Церквою, у виконанні свого пастирського, вчительського та освячуючого уряду?
Звернімося до історії навернення апостола Павла (Діян 9, 1нн): Савл (Павло) тимчасово втрачає зір під час видіння сяйва і розмови з Господом, який йому об’явився. Сліпий він приходить до Дамаску. Господь посилає до нього певного християнина, Ананію, щоб той зцілив його. Згадаймо, що Савл мав при собі листи, в яких предписувалось ув’язнити всіх учнів Христа, яких він знайде в Дамаску. Тому Ананія слушно побоювався Савла, однак за словом Господнім виконав волю Божу: «Ананій пішов, увійшов до хати, поклав на нього руки й сказав: Савле, брате! Послав мене Господь Ісус, який з’явився тобі в дорозі, котрою ти йшов, щоб ти прозрів і наповнився Духом Святим. І в мить наче якась луска відпала з його очей, і він став бачити, а вставши, охрестився» (Діян 9, 17-18). Звісно, що Господь міг безпосередньо зцілити Савла від сліпоти, але він послуговується Церквою, яку представляє Ананія. Чому? Прийняти дар від Бога безпосередньо — приємно, але прийняти дар Божий від того, кого ти ще день-два тому вважав за негідного життя — це упокорення. Павло напевно пережив це упокорення, але й пережив таємницю Церкви в цьому упокоренні. Тільки ставши малим (Павло в перекладі з латинської означає «малий»), можна дати у своєму серці місце для Бога, для Духа Святого. Лише тоді, коли Савл став Павлом (малим), Бог зміг зробити через нього великі чудесні речі… Отже, смирення дає місце любові, робить місце в серці вірянина для дії Духа Святого.
Коли ми служимо нашим братам у вірі, то неодмінно Дух Святий обдаровує нас своє любов’ю, що зцілює нас від невіри.