Літургійні читання на 12 травня (УГКЦ)

Греко-католицький календар:

Дев’ятьох мчч., що в Кизиці

прп. Мемнона, чудотворця

Ап. – Ді. 29 зач.; 12, 1-11

1. Під ту пору цар Ірод підняв руку, щоб гнобити деяких із Церкви. 2. Він стяв мечем Якова, Йоанового брата. 3. Побачивши, що це подобалося юдеям, він звелів, крім того, ще й Петра схопити; а були дні Опрісноків. 4. Схопивши його, він посадив його у в’язницю і передав чотирьом чвіркам вояків, щоб стерегли його, бажаючи вивести його перед народ по Пасці. 5. Отож, Петра стерегли у в’язниці, а Церква молилася горливо Богові за нього. 6. Коли ж Ірод намірявся вивести його, Петро, закутий двома ланцюгами, спав тієї ночі, між двома вояками, а сторожі при дверях стерегли в’язницю. 7. Нараз з’явився ангел Господній, і у в’язниці засяяло світло. Він, вдаривши Петра по боці, збудив його, кажучи: «Вставай чимскорше!» І ланцюги впали з рук у нього. 8. Далі сказав до нього ангел: «Підпережися і надінь свої сандалі.» (Петро) зробив так. Знову сказав до нього: «Накинь на себе плащ і йди за мною.» 9. Вийшов Петро й ішов за ним; не знав він, чи це правда, що робив ангел; він думав, що видіння бачить. 10. Минули вони першу варту і другу, і прийшли до залізної брами, що веде в місто; вона сама собою їм відчинилась. Вийшли вони та пройшли одну вулицю, й ангел нараз відступив від нього. 11. Тоді Петро, опритомнівши, мовив: «Тепер я справді знаю, що Господь послав ангела свого і вирвав мене з руки Ірода й від усього, чого очікував юдейський народ.»

Єв. – Йо. 31 зач.; 8, 31-42

31. І казав Ісус до тих юдеїв, які увірували в нього: «Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете учнями моїми 32. і спізнаєте правду, і правда визволить вас.» 33. Ті йому й відказали: «Потомки ми Авраамові й не були ми ніколи невольниками ні в кого. Чого ж говориш: Визволитеся, мовляв?» 34. Ісус же їм: «Істинно, істинно кажу вам: Кожен, хто гріх чинить – гріха невольник! 35. Невольник не перебуває в домі повсякчас – повсякчас перебуває син. 36. Тож коли Син вас визволить, то справді станете вільні. 37. Знаю, що Авраамові ви по-томки. Бажаєте, однак, мене вбити, слово бо моє не має місця у вашому серці. 38. Переказую я те, що бачив в Отця мого, а ви те робите, що чули у вашого батька.» 39. Ті йому мовили у відповідь: «Авраам наш батько.» Каже ж їм Ісус: «Були б ви дітьми Авраамовими – чинили б ви діла Авраамові. 40. Та ось тепер бажаєте вбити мене, чоловіка, який вам правду сказав, ту, що її від Бога вчув. Не робив так Авраам. 41. Ви чините діла вашого батька.» «Ми не з розпусти вродились, – кажуть йому ті; один лише Отець у нас: Бог.» 42. А Ісус їм: «Був би Бог ваш Отець, любили б ви мене, бо я вийшов від Бога і прийшов: не від себе самого прийшов, а він послав мене.

ecumenicalcalendar.org.ua