Римо-кат.: Св. Єфрема (спомин)
Греко-кат.: свщмч. Терапонта
Римо-католицький календар
Св. Єфрема (спомин)
Перше читання
Ді 22, 30; 23, 6-11
Читання з Діянь Апостолів
В Єрусалимі тисяцький, бажаючи довідатися достеменно, в чому юдеї винуватять Павла, зняв з нього кайдани і звелів зібратися первосвященикам і всій раді, і привівши Павла, поставив його перед ними.
Павло ж знаючи, що одна частина ради складалася з садукеїв, а друга з фарисеїв, кликнув у синедріоні: «Мужі брати! Я фарисей, син фарисеїв. За надію у воскресіння мертвих мене судять!»
Як тільки він це мовив, виникла незгода між фарисеями та садукеями, і розкололися збори; бо садукеї кажуть, що нема воскресіння ні ангела, ні духа, а фарисеї визнають одне і друге. І зчинився великий галас. Деякі книжники з групи фарисеїв, підвівшися, твердо заявили: «Ми не знаходимо нічого злого в цьому чоловіці; а що, як до нього говорив дух або ангел?»
Через те ж, що спір став дедалі більший, тисяцький, боячися, щоб вони не розірвали Павла, звелів загонові зійти і вирвати його з-поміж них і відвести в твердиню. А наступної ночі Господь став перед ним і мовив: «Бадьорся! Як ти свідчив про Мене в Єрусалимі, так свідчитимеш і в Римі».
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 16(15), 1-2а і 5. 7-8. 9-10. 11 (П.: пор. 1)
Бог береже нас, Йому довіряєм
Бережи мене, о Боже, бо я до Тебе прибігаю. *
Я кажу Господеві: «Ти – мій Господь».
Господь – частка моєї спадщини й моєї чаші: *
Ти держиш мою долю.
Благословляю Господа, що дав мені пораду, *
що й уночі навчає мене моє серце.
Господь – передо мною завжди; *
тому що Він у мене по правиці, не захитаюсь.
Тим то й радується моє серце, і душа моя весела, *
і тіло моє спочине безпечно.
Бо не покинеш душі моєї в Шеолі *
і не даси Твоєму побожному уздріти зітління.
Ти мені стежку життя покажеш, *
повноту радощів, що в Тебе;
вічне блаженство *
по Твоїй правиці.
Спів перед Євангелієм
Йн 17, 21
Алілуя, алілуя, алілуя
Щоб усі були одно,
як Ти, Отче, в Мені, а я в Тобі,
щоб світ увірував, що Ти Мене послав.
Алілуя, алілуя, алілуя
Євангеліє
Йн 17, 20-26
+ Слова Євангелія від святого Йоана
Під час останньої вечері Ісус, підвівши очі до неба, молився такими словами:
«Отче Святий, не лиш за цих молю, але і за тих, які завдяки їхньому слову увірують в Мене, щоб усі були одно, як Ти, Отче, в Мені, а Я в Тобі, щоб і вони були в Нас об’єднані; щоб світ увірував, що Ти Мене послав.
І славу, що Ти дав Мені, Я дав їм, щоб вони були одно так само, як і Ми одно. Я – в них, і Ти – в Мені, – щоб вони були звершені в єдності, щоб світ збагнув, що послав єси Мене, та й ізлюбив їх, як ізлюбив Мене.
Отче! Хочу, щоб ті, яких Ти Мені передав, перебували там, де і Я, щоби й вони були зо Мною та й бачили мою славу, яку Ти дав Мені, бо полюбив єси Мене перед заснуванням світу.
Праведний Отче! Світ не спізнав Тебе, але Я Тебе спізнав, а й оті спізнали, що послав єси Мене. І об’явив Я їм Твоє ім’я, і об’являти буду, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, в них перебувала, – а Я в них!»
Cлово Господнє
Греко-католицький календар:
свщмч. Терапонта
Ап. – Ді. 48 зач.; 15, 13-19
13. А як вони замовкли, озвався Яків і мовив: «Мужі брати, вислухайте мене! 14. Симон розповів, як Бог спершу навідався до поган, щоб узяти з-поміж них народ для імени його. 15. З тим згоджуються і слова пророків, як написано: 16. А після цього я повернуся і відбудую намет Давида занепалий; я його руїну відбудую і знов його поставлю, 17. щоб решта людей Господа шукала, і всі народи, на яких призване ім’я моє, – каже Господь, що чинить це, 18. йому відоме споконвіку. 19. Тому я думаю, що не треба турбувати тих із поган, що навертаються до Бога,
Єв. – Йо. 55 зач.; 16, 23-33
23. І того дня ви не будете питати мене нічого. Істинно, істинно кажу вам: Чого б ви тільки попросили в Отця, – він дасть вам у моє ім’я. 24. В ім’я моє досі ви не просили нічого. Просіте ж – і ви одержите, щоб радощів ваших було вщерть. 25. Оповідав я вам про те притчами. Надходить година, коли вже і притчами не промовлятиму до вас, лише – одверто про Отця звістую вам. 26. Ось того дня проситимете ви в моє ім’я, – і я вже не кажу, що за вас Отця буду благати: 27. Отець бо й сам любить вас, бо ви мене полюбили і повірили, що я від Бога вийшов. 28. Я вийшов від Отця і прийшов на світ – і знову полишаю світ і до Отця повертаюсь.» 29. Мовлять до нього учні: «Ось заговорив ти одверто, і ніякої не оповідаєш притчі. 30. І спізнали ми тепер, що ти всевідущий, тож не потрібно тобі, щоб хтось тебе запитував. Ось тим і віруємо, що від Бога єси вийшов.» 31. Відповів їм Ісус: «Віруєте нині? 32. Ось надходить година – і тепер вона, – коли то ви розсієтеся кожен у свій бік, а мене самого полишите. Та я не сам, бо зо мною – Отець. 33. Сказав я вам це, щоб ви мали в мені мир. У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я бо подолав світ.»
фінансово.
Щиро дякуємо!
