Ісус лікує любов’ю

Роздуми до Слова Божого на п’ятницю VII тижня Великодня

Діалог Ісуса і Петра відбувається на березі Галилейського озера. Святий Йоан занотовує події цього ранку з великою докладністю, навіть наводить точну кількість риби, яку зловили апостоли по слову Воскреслого Ісуса. Йоан вказує нам в цьому уривку на велику турботу Ісуса Христа про своїх учнів. Ця турбота сповнена лагідності і делікатності: Він питає своїх учнів чи вони щось зловили, потім радить, де мають закинути сіті, щоб зловити рибу; питає учнів чи вони мають що їсти, а потім їх годує… Напевно атмосфера цієї зустрічі учнів з Воскреслим вчителем була настільки сповнена любов’ю і якоюсь тихою духовною радістю, що Євангелист Йоан не міг не докласти всіх можливих зусиль, щоб її донести до читача. Тільки після опису цієї атмосфери любові Йоан переходить до опису діалогу між Воскреслим Христом і Петром.

Петро ще носить у своєму серці тягар провини, але не знає як відкритися Вчителю, що Він має сказати. Він, здається, готовий прийняти будь-яку кару за свій злочин. Натомість замість кари чи слів обвинувачення він почув лише слова про любов: «Симоне Йонин! Чи любиш мене?» «Так, Господи, – відрікає той йому, – ти знаєш, що люблю тебе.» (Йн 21, 16) , – це питання лунає тричі, і тричі Петро відповідає, що любить Господа. За третім разом він заплакав – відчув глибину любові Спасителя і, побачив як сильно він зранив цю любов.

Хтось сказав, що якщо ми погоджуємося любити, то тим самим відкриваємо своє серце на поранення. Серце Ісуса Христа цілковито відкрите для нас і тим більше Його ранить наша байдужість, наш егоїзм. Кожен гріх: чи тяжкий чи легкий є в тій чи іншій мірі раною Серцю Ісуса.

Якщо ми усвідомлюємо собі наші провини подібно Петру, не біймося пригорнутися до Ісуса в покаянні, бо наш гріх, як і гріх Петра, Господь лікує своєю любов’ю. Коли грішник кається, Ісус наче знову питає серце цієї людини: «Чи любиш ти мене?»