Як знайти найбільший скарб?

Роздуми до Слова Божого на XVII звичайну неділю, рік А

Господь Ісус розповідає три притчі про Царство Небесне: про скарб, захований у полі, про дорогоцінну перлину і про невід.

Перша притча представляє людину, що скоріш за все випадково натрапила на скарб в полі, який не належав їй. Щоб отримати цей скарб ця людина має купити це поле, а для цього має продати все, що має, але отримає вона набагато більше. Так і з Царством Небесним – ми повинні чогось відректись в цьому житті, заради нього, але отримуємо насправді набагато більше. Подібною є й друга притча, про перлину, але тут купець виступає на відміну від людини, що випадково потрапила на скарб, активним шукачем певних вічних вартостей. Можливо ціле своє життя він присвятив пошукові цієї коштовності, і, коли знаходить, продає все, щоб отримати цю одну, але найбільшу коштовність. Третя притча про Царство Боже сильно відрізняється від перших двох. Якщо в перших притчах в центрі є сама людина, що знаходить скарб, або перлину Царства Божого, то в третій притчі основна роль в запроваджені до Царства Божого належить Богові, Який неводом Провидіння виловлює душі, а ангели відбирають негідних Царства Божого і кидають їх в піч. Ця остання притча наголошує на тому, що не всі варті Царства Божого, і показує суд Божий через який пройдуть всі душі.

Започаткуванням Царства Божого на землі є Церква, хоча вона не є ще Царством Божим, а лише дорогою до нього, та певною мірою «інструментом» здобуття цього царства. Як ми бачимо з притч, людина сама повинна докласти певного старання до того, щоб осягнути Царство Боже і це старання полягає перед усім у співпраці з Божою благодаттю. Св. Апостол Павло пише: «Бо царство Боже не їжа і не пиття, а праведність, мир і радість у Святому Дусі» (Рим 14, 17). В Євангелії від Луки Ісус говорить, щоб ми не шукали Царства Божого «десь там»: «бо Царство Боже є між вами» (Лк 17, 21). З одного боку це натяк на початки Царства Божого в Церкві, як у спільноті віруючих, а з іншого боку, деякі екзегети стверджують, що ці слова вказують на людину, її серце, в якому має народитися Царство Боже і розвиватися, серце людини має прийняти Царство Боже в себе, перемінитися ним. Ця зміна серця відбувається протягом цілого нашого життя і не завжди ми зможемо навіть помітити цієї зміни, бо благодать Божа, якщо ми їй дійсно піддались, буде нас перемінювати поступово і непомітно. Проте, якщо ми насправді хочемо співпрацювати з Божою благодаттю, що провадить нас до вічного життя, то з деякими справами в нашому житті ми будемо змушені розірвати: розірвати з гріхом, позбуватися егоїзму і прив’язаності до того, що відводить нас від Царства Божого. Тобто продати все земне, щоб купити це поле, на якому схований цей скарб, або цю перлину, яку шукав ціле своє життя, «бо де твій скарб, там буде і твоє серце» (Мт 6, 21).