19 вересня 1846 р. сталось об’явлення у Ля Салєт (Франція). Ніхто не міг передбачити, що трапиться саме цього дня. 14-літня пастушка Мелані Калват гнала корови свого господаря, щоб паслися на пагорбах Ля Салєт, в області Ґренобле, у передгір’ях французьких Альп. Її супроводжував 11-річний хлопчик Максимін Жіро, який також був пастухом на службі в одного із сусідів.
Богородиця, зневажена цариця в сльозах
У певний момент діти, втомившись, задрімали, а, прокинувшись від сну, помітили щось несподіване: вони побачили ядро світла, в центрі якого було інше світло, ще яскравіше.
Крім того, воно рухалося. Це була Пані, увінчана квітами, небесний образ якої, Мелані описала натхненними словами. Пані плакала, покриваючи руками своє обличчя. Це була Пресвята Діва, нині відома під титулом Ля Салєтської Богоматері.
Дивлячись на дітей, піднялась і сказала: «Прийдіть, мої діти, не бійтеся, я тут, щоб вам звістити велику новину». Тоді дала їм послання, щоб розповсюджували таємницю, яка мала бути об’явлена 1858 року, тобто того ж року, коли Богородиця з’явилася в Люрді, відкриваючи епоху ласк, яка триває до сьогодні. У Ля Салєт Вона оголосила про майбутнє світу до кінця часів і про всесвітні покарання, які висіли над непокаяним людством.
Хвилювання серед духовенства й народу
Мелані й Максимін вернулися бігом до своїх господарів, а потім розповіли все отцеві-пароху. Він, слухаючи їхню розповідь, зворушився до сліз і виголосив проповідь на Службі Божій, сильно вражаючи своїх парохіян. Місцевий єпископ, монс. Філібер де Бріллярд, з Ґренобля, читаючи простеньку розповідь, залився сльозами.
Новина поширилася, як лісова пожежа. Послання Богоматері показало відкриту рану релігійних, політичних та ідеологічних проблем Франції. Адже почалися різні дискусії з приводу послання та намагання піддати сумніву правдивість послання Богоматері. Незалежно від цієї полеміки, паломництва росли й почали ставатися перші чуда на тому місці.
Блаженний Пій IX одобрює, а єпископ дієцезії офіційно визнає об’явлення
Монс. де Бріллярд розпочав офіційне слухання цієї справи під проводом комітету, що складався з 16 досвідчених священиків. Ясновидці написали власноручні розповіді про те, що трапилося. Комісія підвердила справжність об’явлення, але кардинал Луї де Боналд, архиєпископ Ліона й єпископ з Ґренобля, активно виступили проти цього рішення.
Єпископ Ґренобля наказав, щоб ясновидці наново, кожний окремо, і ретельно записали факти й слова Богоматері. Ці розповіді завезли до Рима й персонально вручили Папі Пію IX. У Ватикані Святіший Отець відкрив печатки в присутності двох священиків Ґренобльської дієцезії, які йому привезли цю важливу кореспонденцію, і, зробив зауваження, що «тут є щирість і простота дитини».
Водночас документи спрямували до монс. Фраттіні (Конґреґація Оборони Віри), додаючи до них замітку, що вони «є добрі, що він був задоволений, і вони дихали правдою»1. Зважаючи на підтримку Верховного Понтифіка й Святого Престолу, єпископ Ґренобля офіційно визнав об’явлення й публічно похвалив духовенство й вірних. Тому Ля Салєт є одним з рідкісних об’явлень, які канонічно визнала Церква.
Ватикан забороняє версії, які не відповідають оригіналам
Однак, між французами і далі велись суперечки з приводу об’явлення. Тоді Святий Престол від 21 грудня 1915 р. заборонив публікацію будь-якої версії таємниці, але тоді ж наказ зовсім не заборонював набоженство до Богоматері із Ля Салєт.
Чудесне і несподіване віднайдення
У сутінках ХХ століття, французький священик о. Мішел Кортевіл працювавв над докторською дисертацією на тему «Ля Салєт». Йому повідомили, що Конґреґація Доктрини Віри звільнила доступ до архівів. 2 жовтня 1999, коли вже закінчувалась пора консультацій, о. Мішел переглядав з подивом старі документи з пакета, якого щойно відкрив – це було повне досьє з офіційними документами із Ля Салєт, спрямованих до Пія IX і до Святого Престолу в різних датах!
Конґреґація Доктрини Віри оприлюднила ці документи, тож останні мотиви, які заважали розповсюдженню таємниці, були усунені. О. Мішел Кортевіл успішно захистив дисертацію на славній кафедрі богослов’я Angelicum. Саме із його визнаної роботи беремо надалі подані тексти.
Секрет у його цілісній та остаточній формі
Перший офіційний запис таємниці склав Максимін 3 липня 1851, а Мелані зробила це саме 6 липня того самого року. Рукописи опечатав єпископ Ґренобля, монс. Бріллярд, і доставив Пієві IX.
У 1858 році, коли з’явилася Божа Матір у Люрді, Мелані послала для Папи повний зміст таємниці. Ясновидці, однак, записали на одну розповідь більше, щоправда деякі з них були втрачені, проте інші розповіді, на щастя, збережені в архівах Святої Столиці.
Із розповіді Мелані 21 листопада 1878: «Я роблю посильний заклик до Землі; кличу істинних учнів живого Бога, який царює на Небесах; я закликаю справжніх послідовників Ісуса Христа, Який став людиною, єдиний і справжній Господь людей; я взиваю до моїх дітей, до моїх справжніх набожних, тих, що віддалися мені, щоб я їх провадила до мого Божественного Сина, тих, що несу немовби на своїх руках, тих, що живуть з мого духа. Насамкінець, я звертаюся до апостолів останніх часів, вірних учнів Ісуса Христа, які жили зневажені світом і самими собою, в бідності й смиренні, в погорді й тиші, в молитві й умертвінні плоті, в цнотливості і в злуці з Богом, у стражданні і незнанні світом. Уже прийшов час, щоб вони вийшли й прийшли просвічувати Землю. Підіть і покажіться, як мої улюблені діти; я з вами і в вас, якщо ваша віра буде світлом, яке просвічує вас у ці дні горя. Хай ваше старання зробить спраглими слави й честі Ісуса Христа. Боріться, сини світла, ви, мале число, що це бачите; бо ось час часів, кінець кінців». Це лише невеликий уривок із послання.
Кінець об’явлення. Богородиця сходить на небо
Наприкінці свого об’явлення, Богородиця додала: «Дуже добре, мої діти, ви повідомите про це все моєму народові». І підійшла поруч до пагорба. Її ноги лишень доторкалися до краю листя, не згинаючи їх. Дійшовши до вершини, Вона затрималась, дивлячись з лагідною добротою на очевидців, і помаленьку почала підійматися до висоти одного метра. Вона там зосталася на момент, тільки щоб поглянути на небо, на землю, праворуч і ліворуч від себе. Потім, Вона звернула Свої очі «такі солодкі, такі ласкаві й такі добрі, що я думала, що Вона притягне мене до Свого нутра і, здавалося, що моє серце відкривалося для Її серця», – розповіла Мелані. Світло навколо Неї стало інтенсивнішим, ніби обвиваючи Богородицю і Вона поступово зникла. Світло піднялось поволі вправо, аж зникло від улюблених дітей Діви.
Сьогодні Ля Салєт стало центром паломництва тисяч вірних.
За матеріалами о. Івана Кіндри, Кампо Маґро (Бразилія)
, dukhovnist.in.ua
фінансово.
Щиро дякуємо!
