Сьогодні Римо-Католицька Церква відзначає свято Преображення Господнього. Це свято сягає IV століття. Починаючи від VІ століття воно поширюється у Східній церкві під назвою Преображення Спасителя. В його основі знаходяться євангельські події, описані трьома євангелістами – Матеєм, Марком та Лукою.
Наприкінці свого земного життя Ісус Христос відкрив cвоїм учням, що має постраждати за людей, померти на Хресті і воскреснути. Після цього Він узяв з Собою трьох апостолів – Петра, Якова та Йоана – на «високу гору».
На очах апостолів Ісус преобразився: Його обличчя засяяло, а вбрання зробилось сліпуче білим. Біля нього, уособлюючи Закон і пророків, з’явився Мойсей та Ілля. Світла «ясна» хмара огорнула їх, а голос із хмари промовив: «Це мій улюблений Син, що Я його вподобав: його слухайте» (Мт 18,5). За мить апостоли вже не бачили нікого, крім Ісуса.
Преображенням на горі Ісус Христос показав своїм учням Славу свого Божества щоб вони під час Його майбутніх страждань і Хресної смерті не похитнулись у вірі в Нього – Єдинородного Божого Сина.
Слава Преображення, котру зазнали на «високій горі» Петро, Яків та Йоан, є передстаном слави Небесного Царства. Ми також маємо підніматись на нашу «гору молитви», щоб повторювати за Петром: «Учителю, добре нам тут бути» (Мк 9, 5; Лк 9, 33).
Проте зміцнення Божою благодаттю на молитві має нас провадити до вірного наслідування Розіп’ятого заради любові до людей. «Небесну славу Ісус приготував для тебе, Петре, на час після смерті. Але тепер Він Сам тобі говорить: «Зійди, щоб трудитись на землі, щоб служити на землі, щоб бути знехтуваним, розіп’ятим на землі. Життя сходить, щоб бути забитим; Хліб сходить щоб бути голодним; Дорога сходить, щоб втомлюватись на шляху; Джерело сходить, щоб бути спраглим; а ти відмовляєшся потрудитись?» (св. Августин).
В деякій мірі свято Преображення пов’язано також зі старозавітним святом Кущів. Петро запропонував Ісусу зробити на горі три кущі (намети). У свято Кущів здійснювалось освячення плодів (як і у свято Преображення). На Сході на початку серпня достигають зернові і виноград, які християни приносять у храм для посвячення на знак вдячності Богу за урожай. Частину цього врожаю в перші століття християни жертвували у храм для звершення таїнства Євхаристії.
Традиційно Преображення пов’язано з горою Фавор. Однак, в Євангеліях немає жодної згадки про її назву. В Євангелії від Матея згадується про високу гору. Претендетнів на високу гору в Галілеї досить багато. Це може бути гора Хермон, яка стоїть прямо над самою Кесарією Филиповою (адже Матей розміщує розповідь про Преображення одразу після розповідей про перебування Спасителя в Кесарії Филиповій), або гора Нерон, що відома як одне з найдавніших місць перебування людини. Фавор, з однієї сторони – найбільш віддалена з усіх високих гір на Півночі Ізраїля, за якої починається рівнина. А з іншої сторони, це вражаюче за своєю красою місце,окремий пік, що височіє посеред рівнини. До того ж Фавор сильно домінує над околицями.
За матеріалами: Католицький Медіа-Центр, «Літургійний рік», Костянтин Морозов OFM Cap
фінансово.
Щиро дякуємо!
