Чому християни повинні пробачати?

Роздуми до Слова Божого на четвер ХІХ звичайного тижня

«Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити?» (Мт 18, 21)

Разом з Петром це питання в своєму житті ставить собі багато християн. У людини є схильність до однобокості: не помічати своїх провин і абсолютизувати або перебільшувати провину кривдника. Причому чим більше в людині гордині, тим більше буде ця людина дивитися на провини інших і не помічати своїх гріхів.

Ми часто схильні не бачити, подібно слузі з сьогоднішньої притчі, яка велика різниця між моїм боргом перед Богом і боргом, який винна мені інша людина. Справді, кривдник є боржником своєї жертви, з перспективи вічності, адже його вічне життя залежить від пробачення своєї жертви (див. Мт 5, 23-26). Зараз це здається неймовірним, з огляду на довготерпеливість Божу (див. ІІ Петра 3,9), проте, незалежно від того чи хтось вірить в це чи ні, Господь відплатить кожному згідно його учинків (див Як 5, 1-6). Поки що, до Другого Пришестя Ісуса Христа, до Страшного Суду є час милосердя, можливість до розкаяння грішників, зміни свого життя, можливість поєднання з Богом і ближнім. Але це також час випробування і терпіння, і тому християни повинні жити згідно з заохоченням св. Апостола Якова: «Будьте, отже, брати, довготерпеливі, аж до Господнього приходу. Ось хлібороб чекає терпеливо на дорогоцінний плід землі аж до дощів осінніх та весняних. Терпіть і ви, скріпіть ваші серця, бо Господній прихід близький. Не скаржтеся один на одного, брати, щоб вас не суджено. Ось суддя стоїть перед дверима. Візьміте, брати, за приклад страждання і довготерпіння пророків, які говорили іменем Господнім. Глядіть: ми називаємо блаженними тих, що страждання зносять. Ви чули про страждання Іова, і знаєте, як Господь завершив те, – Господь бо повний співчуття і милосердя» (Як 5, 7-11).

Як християни, ми покликані до пробачення наших кривдників, особливо тоді, коли вони просять про пробачення. Справді, згідно закону справедливості ми можемо вимагати справедливої відплати від наших кривдників, однак ми повинні пам’ятати, що Господь нам пробачив непомірно більше, ніж будь-хто проти нас завинив. Не дивуймося, що Господь не вислуховує наші молитви, коли ми взиваємо «про справедливість», щоб покарав нашого кривдника, бо якщо мав би чинити по справедливості, не тільки нашому кривднику прийшлось тяжко, а й нам, і можливо виявилося б, що ми більше завинили і по справедливості більшої кари заслуговуємо, ніж наш кривдник.

Відтак Господь, як люблячий батько зберігає милосердя і до добрих і до злих (пор. Мт 5, 45), а ми повинні пробачати, не тому що ми ліпші і більш святі, але єдине тому, що «коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш небесний простить вам. А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш небесний не простить вам провин ваших» (Мт 6, 14-15).