Чому християни повинні пробачати?

Роздуми над Божим Словом на четвер ХІХ звичайного тижня

«Господи, якщо згрішить мій брат проти мене, чи маю йому прощати? І чи аж до семи разів?» (Мт 18, 21)

Разом з Петром це питання у своєму житті ставить собі багато християн. У людини є схильність до однобокості: не помічати своїх провин і абсолютизувати або перебільшувати провину кривдника. Причому чим більше в людині гордині, тим більше буде ця людина дивитися на провини інших і не помічати своїх гріхів.

Ми часто схильні не бачити, подібно слузі з сьогоднішньої притчі, яка велика різниця між моїм боргом перед Богом і боргом, який винна мені інша людина. Справді, кривдник є з перспективи вічності боржником своєї жертви: адже його вічне життя залежить від пробачення своєї жертви (див. Мт 5, 23-26). Зараз, з огляду на довготерпеливість Божу (див. 2 Петра 3, 9), це здається неймовірним, проте, незалежно від того чи хтось вірить в це чи ні, Господь відплатить кожному згідно з його учинками (див Як 5, 1-6). Поки що, до Другого Пришестя Ісуса Христа, до Страшного Суду, є час милосердя: можливість до розкаяння грішників, зміни свого життя, можливість поєднання з Богом і ближнім. Але це також час випробування і терпіння, і тому християни повинні жити згідно з заохоченням св. Апостола Якова: «Отже, брати, будьте довготер­пе­ливі до Господнього приходу. Ось хлібороб очікує дорогоцінного вро­жаю від землі, терпляче очікує йо­го, доки випадуть ранній та піз­ній дощі. Довготерпеливі будьте й ви; зміцніть ваші серця, адже прихід Гос­пода вже близько. Не нарікайте один на одного, бра­ти, щоб вам не бути засу­дже­­ни­ми. Ось Суддя стоїть перед две­­рима. Брати [мої], майте за приклад страждання і довготерпіння про­­років, які промовляли Господнім Ім’ям.Тому що блаженними називаємо тих, які терпіли. Ви чули про тер­пін­­ня Йова і знаєте Господній кі­нець, що Господь дуже ми­ло­сер­д­ний та щедрий» (Як 5, 7-11).

Як християни ми покликані до пробачення наших кривдників. Особливо тоді, коли вони просять про пробачення. Справді, згідно з законом справедливості ми можемо вимагати справедливої відплати від наших кривдників, однак ми повинні пам’ятати, що Господь нам пробачив непомірно більше, ніж будь-хто проти нас завинив. Не дивуймося, що Господь не вислуховує наші молитви, коли ми взиваємо «про справедливість», щоб покарав нашого кривдника.  Якщо Господь мав би чинити по справедливості, не тільки нашому кривднику прийшлось тяжко, а й нам. І можливо виявилося б, що ми більше завинили та по справедливості заслуговуємо більшої кари, ніж наш кривдник.

Відтак Господь, як люблячий батько, зберігає милосердя і до добрих і до злих (пор. Мт 5, 45). А ми повинні пробачати не тому, що ми ліпші і більш святі, але єдине тому, що «коли ви прощаєте людям їхні переступи, простить і вам ваш Не­бесний Отець; якщо ж не прощаєте людям, то й ваш Отець не простить вам ваших переступів» (Мт 6, 14-15).