Роздуми до Слова Божого на п’ятницю ХХІІ звичайного тижня, рік І
Ніхто не відриває латки від нової одежини й не пришиває її до старої, а то порве й нову, і латка від нової не підійде до старої (Лк 5, 37).
Фарисеї підходять до Ісуса з певними закидами стосовно поведінки Його учнів: «Учні Йоана постять часто й моляться, так само й учні фарисеїв, а твої їдять та п'ють!» (Лк 5, 33). Господь, пояснюючи мотиви поведінки учнів, вказує на те, що поки Господь з учнями, постити і сумувати так само було б абсурдно, як абсурдно постити на весіллі. Присутність Господа – це причина радості, а не смутку.
Далі Господь розповідає притчу про нову латку і молоде вино. Ця притча пояснює розбіжність в підходах до виконання Божого Закону послідовників старозавітної і новозавітної традиції. Цю різницю добре пояснює св. Апостол Павло: «Але Письмо все замкнуло під гріхом, щоб віруючим була дана обітниця завдяки вірі в Ісуса Христа. Раніш, ніж прийшла віра ми були замкнені під охороною закону очікуючи віри, що мала відкритися, так що закон був нашим вихователем, аж до Христа, щоб вірою ми оправдалися. А як прийшла віра, ми вже не під вихователем. Бо всі ви сини Божі через віру в Христа Ісуса. Всі бо ви, що у Христа христилися, у Христа одягнулися» (Рим 3, 22-27). Старий Завіт є підготовкою до приходу благодаті оправдання через віру в Ісуса Христа. З приходом Ісуса Христа приходить і благодать виправдання людини. Серце людини перемінюється завдяки благодаті хрещення, стає спроможним до виконання Заповідей Божих, не лише формально, але передусім з любові до Бога. Як написано у пророка Єзекиїла: «Я дам вам нове серце, і новий дух вкладу в ваше нутро. Я вийму кам'яне серце з вашого тіла й дам вам серце тілесне. Я вкладу в ваше нутро дух мій і вчиню так, що ви будете ходити в моїх заповідях та берегти й виконувати мої установи» (Єз 36, 26-27). Отже змінюється не стільки Божий Закон, скільки людське серце, перемінене воно стає «новою одежею», до якої неможна додавати старі латки.