Загублена овечка

Роздуми до Слова Божого на четвер ХХХІ звичайного тижня, рік І

Притча про загублену овечку

Гадаю, наш Спаситель невипадково використав образ овечки. Це порівняння було добре знайоме усім мешканцям Близького Сходу, які багато століть займалися годівлею дрібної худоби (овець та кіз). Про особливості життя овечок прочитаймо із… зоологічного атласу:
«Вівці мають цікаву характерну рису: пастуха і одна одну розпізнають за голосом. Овечки мають слабкий зір, але сильний слух. Наприклад, вівця-матір за голосом розпізнає своє ягня. Голосовий контакт постає відразу після народження і утворює міцний зв’язок. Так що коли ягня десь губиться, це викликає сильну реакцію «старших» овець, яка проявляється у взаємному кликанні.»

Виходить, вівця могла загубитися одним-єдиним способом:

– Стати глухою на голос пастиря (читай – Ісуса).
– Стати глухою на голос отари (читай – спільноти).

Якщо ти зараз чуєш голос Бога в цьому Слові, то знай, що це крик пастиря, який шукає Тебе!

“ Не знаєш, із чого сповідатися? Не переймайся, прочитай кілька біблійних текстів, які допоможуть поглянути на себе в правді, наприклад: Вих 20; 1 Кор 13; Кол 3–4, а як хтось живе в подружжі, може прочитати Еф 4–5. Зазвичай після освітлення стількома прожекторами правди все лежить на видноті.

Притча про загублену драхму

Жінка, що шукає загублену драхму, є образом Святого Духа! Нехай це порівняння нікого не бентежить. Воно було знане Отцям Церкви. Святий Діадох із Фотики навчає про Духа Святого так: Він як мама, яка вчить власне дитя вимовляти ім’я «отець» і повторює його разом із ним до тих пір, аж дитинка замість свого дитячого щебету зможе виразно вимовляти, навіть уві сні, ім’я «отець». Спробуймо сьогодні відкрити і побачити Божого Духа саме в такому світлі. Побачити в Ньому «матір», яка дбає, щоб у нас із Татом були справжні глибокі взаємовідносини, так як у нашого старшого брата – Ісуса. Цікаво також те, що слово РУАХ – Дух – у єврейській мові має жіночий рід!.. Одну з рис цієї делікатної Особи в Пресвятій Трійці можемо побачити в кожній матері: неустанне потішання своїх дітей. Кожна матір є потішителькою, цим відображаючи Потішителя – Божого Духа.

Чому грішник порівняний із драхмою? В давнину монети мали на собі зображення володаря певного регіону – царя, кесаря. Це вказувало на власність. Кожен з нас також має на собі образ – образ Бога, що також вказує на нашу приналежність (пор. Бут 1,27).

Тож сказав Бог: «Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу, і нехай вона панує над рибою морською, над птаством небесним, над скотиною, над усіма дикими звірями й над усіма плазунами, що повзають на землі.» І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх.»

Хто є ОБРАЗОМ БОГА, якщо не Син Його Єдинородний, про Якого так і написано: Він образ Бога невидимого (Кол 1, 15), або на іншому місці: Він відблиск Його слави, образ Його істоти (Євр 1,3)? Такими очима на створення людини дивилися Отці Церкви. Бути створеним на образ Бога – це покликання бути як Його Син, Який став подібним до нас, щоб ми могли бути подібні до Нього навіть у нашій людській природі!

Дух Святий, Який веде Церкву, є тим, Хто прагне в тобі відшукати образ Сина, образ, на який сотворив Тебе Отець!

У євангельській притчі перелічено три дії, які виконує жінка, щоб відшукати драхму:

1. Засвічує світло (світильник) – a[ptei lu,cnon (хаптеі лихнон)

Світильник – Слово Боже! Слово твоє – світильник перед ногами в мене, світло на моїй стежці (Пс 119, 105). І маємо ще сильніше пророче слово. Ви добре робите, вважаючи на нього як на світильник, який світить у темнім місці, аж поки почне розвиднятись, і рання зоря зійде в серцях ваших (2 Пт 1,19). За допомогою цього світильника Божий Дух відшукає в тобі загублений образ! Дай йому шанс, відкривай частіше Біблію.

2. Замітає дім – saroi/ th.n oivki,an (сароі тен ойкіан)

У Новому Завіті слово замітати, заметений вживається ще у двох текстах, які описують один випадок – Мт 12, 44; Лк 11, 25.

А коли дух нечистий вийде з чоловіка, то блукає по місцях безводних, шукаючи спочинку, та не знаходить. Тоді промовляє: Повернусь у дім свій, звідки я вийшов. Приходить і знаходить його порожнім, заметеним та прибраним. Тоді він іде, бере з собою сім інших духів, гірших від себе, і вони входять і оселюються там, і останнє того чоловіка буде гірше, ніж перше. Так буде й з цим лукавим поріддям (Мт 12, 43-45).

Замести дім – це ще замало, потрібно віднайти ОБРАЗ!

Звернімо увагу, що жінка замітає дім після того, як засвічує світло. Дуже важлива послідовність. Ні на що не придасться «побожне замітання», «побожна косметика», коли немає завченого Слова Божого! Світло Слова Божого показує, в яких закамарках нашої душі потрібно позамітати, де лежить «запорошений» гріхом ОБРАЗ.

Доброю практикою в Церкві є іспит сумління зі Словом Божим. Не знаєш, із чого сповідатися? Не переймайся, прочитай кілька біблійних текстів, які допоможуть поглянути на себе в правді, наприклад: Вих 20; 1 Кор 13; Кол 3–4, а як хтось живе в подружжі, може прочитати Еф 4–5. Зазвичай після освітлення стількома прожекторами правди все лежить на видноті.

3. Шукає її старанно – zhtei/ evpimelw/j e[wj (дзетей епімелос хеос)

Грецьке слово дзетеі означає шукати, прямувати до мети, бажати, вимагати. Воно використане в декількох текстах, зокрема у Йн 4, 23–24: Та надійде час, – ба, вже й тепер він, – що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець. Бог – Дух. Ті, що Йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися.

У притчі про загублену драхму вжито не тільки слова шукає, але шукає пильно, старанно. Грецьке слово епімелезомаі – піклуватися, дбати, старатися, бути предметом чийогось піклування. Цей вираз вживається ще у згаданій вже притчі про милосердного самарянина (Лк 10, 34-35), який доглянув побитого чоловіка.

Жінка, яка старанно шукає драхму, – образ Духа Божого, який виражає прагнення Отця, щоб ми були з ним, старається про це, дбає пильно, щоб у нас сяяв образ Сина. Уяви собі жінку, яка навколішках шукає щось на підлозі… Саме так виглядає Боже піклування і Божа любов про тебе!

ДРАХМА за часів Ісуса була не тільки елементом економічного обміну й торгівлі, але й жіночою оздобою. Жінки носили різні монети на собі як прикраси – наприклад, як намисто на шиї або своєрідний вінок на голову. Заміжня жінка тоді за традицією носила на голові десять срібних драхм, поєднаних між собою за допомогою срібної нитки. Можна сказати, що цей вінок у давні часи виконував роль обручки. Дух Святий тебе шукає так, як заміжня жінка, що згубила обручку… Подумай сьогодні про те, що ТИ Є ОЗДОБОЮ БОГА!!! Господь із гордістю прагне тебе носити, пишатися ТОБОЮ, усім показувати, що ТИ в Нього Є!