Вірні полтавської парафії Воздвиження Хреста Господнього разом зі своїм настоятелем – о.Павлом Кубяком ОМІ
Хоч би як там Голівуд «пророкував» кінець світу, а нам, католикам, – «своє робить». Тобто думати не про те, хто нас чим страхає, а про те, наскільки ми готові до серйозної зустрічі з Богом, наскільки міцна й глибока наша віра, наскільки ми знаємо Біблію, наскільки живемо пізнаним.
От, скажімо, Святіший Отець Бенедикт XVI проголосив наступний рік Роком Віри. (11 жовтня 2012 – 24 листопада 2013.) З цієї нагоди він написав спеціального листа motu proprio (лат. «з власної ініціативи»), який має назву «Portam fidei». Назва пов’язана з цитатою про «двері віри» (Діян 14,27), які Бог відчинив поганам через проповідь Апостолів.
Нам відчинено двері віри, ворота віри, грецьке thypa – двері, вхід. Я недаремно тут наводжу слово з грецького оригіналу Діянь. Бо thypa означає не просто «вхід» у сенсі дверей будь-куди, а ще й «вхід у гробницю». Я не збираюся «тикати пальцем»; я просто тут тихо наводжу це значення слова, аби кожен собі тихо замислився, наскільки його віра жива, а наскільки його життя нагадує гробницю. Текст і заохочення папського листа дають таку змогу.
Навіть не рвучи на грудях тєльняшку, можна визнати: далеко не всі вірні Церкви розуміють, як їм своєю вірою жити, і це справді становить проблему. Бо що має робити священик, парафіяни якого за звичкою ходять на Служби, але більше – нічого?
…Дехто пробує вчити їх далі.
Отже, три роки як у Полтаві існує група, що прибрала собі таку очевидну й «немудрящу» назву, як «Кредо» – вірую. Її заснував місіонер-облат Непорочної Марії о.Павло Кубяк ОМІ.
– Головна причина, чому ця група постала, – це турбота про тих, які закінчили основну формацію, пройшли курси катехиз, готуючись до прийняття Таїнств, і не бажають на цьому зупинитися. До групи належать також і ті охочі, які вже давно в Церкві й приступають до Таїнств, але прагнуть подальшого духовного та інтелектуального розвитку. Для настоятелів це великий клопіт: а що робити далі з людьми, які вже пройшли катехизу? Вважати, що вони вже самі все знають? Я пробував організовувати якісь спільноти, але справа не йшла. Потім же відбув чотиритижневі духовні вправи св.Ігнатія Лойоли – і подумав, що принцип проведення цих занять цілком добрий, його можна використати. І не помилився! Вочевидь я використовую книжки о.Юзефа Августина SJ. Це готовий матеріал, цікавий і добре розроблений.
Така точка зору священика – організатора. А що кажуть віруючі?
– Ця група немов післядипломна освіта, бо до неї можна потрапити лише по закінченні курсу катехиз. Тому всі члени «Кредо» мають певний вихідний рівень підготовки. Я в цій групі від початку її постання. Говорячи точно, належу до однієї з груп «Кредо», бо їх уже три: вони виникають мірою того, як до нас долучаються все нові зацікавлені парафіяни. А оскільки навчання триває згідно з певним планом, то до групи «Кредо» не можна приєднатися, немов до звичайної спільноти. Для тих, хто хоче пройти курс, організовується нова група. Зараз, власне кажучи, вже збирається четверта така, – це свідчення п.Наталії.
Ось такі є «двері віри» у Полтаві. Ну а щодо тлумачення про гробницю, то не знеохочуйтеся, любі християни. Адже образи тлумачень тим і добрі, що можна змінювати їхню перспективу. Вхід у гробницю водночас є виходом із неї. І там, де ти не знав, що робити, або як мінімум не був певний, чи шукаєш правильно, – там знаходиться підтвердження, немов світло дня за виходом із печери.
Продовжу свідченням п.Наталії:
– Ці зустрічі неабиякі плідні. За два роки в моєму житті відбулося дуже багато змін. Починаючи від моєї приватної молитви: її зміст, глибина, близькість із Богом… моя молитва стала щирішою, відвертішою і регулярною. Також о.Павло вчить нас медитувати над Святим Письмом. Раніше це викликало би в мене подив і осторогу, а зараз дуже допомагає у вивченні Біблії. Окрім цього, важливо, що на зустрічах ми вчимося висловлювати свої думки та почуття, не соромитися. Це допомагає також і в світському житті: мені стало набагато легше розуміти людей і спілкуватися з ними, я навчилася молитися до Господа і приймати від Нього милосердя та любов до всього довколишнього.
– «Кредо» допомагає краще розуміти Бога, себе і розвивати у собі Божі якості, – лаконічно висловилася інша учасниця групи, п.Надія.
…І якщо хтось зараз подумає: ну ось, чергове «кулко» парафіяльних тітоньок, збираються-балакають, а чоловіки оминають це діло, – то спеціально наводжу слова п.Анатолія Олійника:
– Дорога до Бога – довга й непроста. Я її знайшов і побачив, що вона не така широка і гладенька, як може здаватися збоку. В житті не бракує перешкод і спокус, які заважають іти до Бога. А заняття в групі «Кредо» (я називаю їх «навчанням», бо вчуся розуміти Бога, спілкуватися з Ним) – це щотижневі реколекції. І кожна така зустріч мене дисциплінує. Після навчань хочеться змінитися, пізнати ще більше. Чекаю кожної зустрічі, мов першокласник, хоча це вже другий рік мого навчання.
Здається, це найкраща відповідь самому Ісусові на слова «ідіть і зробіть учнями всі народи». І то, бачте, такими учнями, які не нудяться на катехизі, а чекають її, «як першокласники».
Фото: Всередині полтавського храму
Пишучи листа до вірних, Папа Бенедикт XVI заохочує їх (нас) під час Року Віри більше читати Святе Письмо, вивчати Катехізис як підставу знання своєї віри. А ще він відзначає таку деталь: «Віра зростає, коли переживається як досвід отриманої любові й коли передається як досвід благодаті й радості». Коли писалася стаття, учасники «Кредо» ще не могли знати цих слів Папи, бо лист не був опублікований. І, однак…
– Не завжди виходить пояснити оточуючим своє переживання віри, – каже п.Олена. – Тому для мене наша група є місцем зустрічі з людьми, які розуміють переживання один одного, як і місцем пізнавання нового. Інколи ці нові знання примушують повернутися до старих невирішених питань – і знаходиш відповідь. Часом прості речі, які знаєш десятиріччями, відкриваються в несподіваному світлі. Нещодавно я відкрила для себе красу «Отче наш» і Десяти заповідей. Дивує? Я була шокована, коли зрозуміла, що Господь склав програму мого життя і що вона вся така гармонійна. А як я інколи порушую цю гармонію, то Він не залишає мене наодинці з помилками, простягає руку допомоги… Донині усвідомлення цього викликає у мене подив і захоплення, якими я ділюсь. Це – моя мотивація жити.
І, мабуть, завершу словами п.Людмили Глушко:
Вірні полтавської парафії. На першій лавці посередині – п.Людмила Глушко
– Внаслідок занять у цій групі я стала краще розуміти свої проблеми, а також – краще розуміти своїх дітей. І думаю, що не повторю помилок, яких припустилися моїх батьки, виховуючи мене. Я навчилася прощати. Стала толерантніша до інших, до їхніх проблем і недоліків. Намагаюся бути кращою також і в ставленні до тих, кому я не дуже приємна… А найголовніше досягнення – я перестала боятися Бога! Ці заняття навчили мене приймати Божу любов, розуміти її, а також передавати її своїм близьким, і не тільки їм. «Кредо» дало мені глибше розуміння Святого Письма, проповідей священиків, глибше розуміння того, для чого я живу. А я живу для того, щоби своїм життям намагатися прославляти Бога, Його любов.
Зміцнюймо нашу віру. Бо ми маємо жити нею не тільки в Рік Віри, визначений Папою.
фінансово.
Щиро дякуємо!
