Зруйнувати гріх

Роздуми до Слова Божого на четвер ХХХІV звичайного тижня, рік І

Важко собі уявити цю апокаліптичну картину. Навіть у фантастичних фільмах, які останнім часом присвяченні катастрофам, рідко таке побачиш. Однак не це мене вражає в наведеному уривку, а слова Ісуса: Як це почне збуватись, випростайтесь і підніміть ваші голови вгору, бо ваше визволення близьке. Яка це руїна і катастрофа може наближати визволення? Спробуймо розглянути цей фрагмент у світлі інших текстів Святого Письма.

У Слові Божому часто можна помітити такий порядок подій: щоб настало щось Боже (Його Царство, Його справедливість), не-Боже має бути зруйноване. Задля того, щоб настало Боже Царство (або царювання – грецькою мовою це те ж саме слово), гріх має перестати царювати у нашому смертному тілі (Оріген, Про молитву). Аби постала будівля Божого життя в мені, – усе те, що було понабудовуване мною, моїми грішними вчинками, пожаданням, нездоровими амбіціями, має бути зруйноване. Неможливо звести нову будівлю, коли ще стоїть стара. Неможливо побудувати новий дім і тоді, коли стоять хоч би стіни старого. Усе мусить бути зруйноване, щоб усе було возведене. Таке завдання, між іншим, отримує пророк Єремія: Оце настановляю тебе Я нині над народами й над царствами, щоб ти викорінював і руйнував, вигублював і валив, будував і насаджував (Єр 1,10). Звернімо увагу на послідовність: спершу Єремія має викорінювати і руйнувати, вигублювати і валити, а потім, після цього, будувати і насаджувати.

Залишається щиро себе запитати, чи прагну я, щоб усе це звершилося заради мого визволення. Чи хочу я, щоб розвалились мої плани і звершились Божі, щоб відмерло те, що я наплодив (гріх), зате воскресло те, чого Бог бажає для мене (життя у святості й свободі)? Євангеліє говорить про спустошення Єрусалиму. Інколи ми почуваємося спустошеними, носимо пустку в серці. Найчастіше поспішаємо її заповнити – байдуже чим, аби лиш позбутися гнітючого відчуття внутрішньої порожнечі. А можливо, це спустошення було доторком Божої руки задля того, щоб я був по-справжньому сповнений життя? Неможливо наповнити посуд, який і так уже повний (ось тільки не тим, що треба). Спершу цю посудину належить зробити порожньою. Можливо, така «посудина» відчуватиме дискомфорт, але якщо по-Божому сприйме і переживе цей час, то отримає повноту життя.

Я прийшов, щоб мали життя – щоб достоту мали (Йн 10,10).