Отець Джейсон Чаррон, американський священник Української Греко-Католицької Церкви, у колонці для «Crisis Magazine» засудив ставлення Дональда Трампа до України, назвавши його дії тяжким гріхом проти справедливості, істини і добра.
У день замаху на президента Трампа, 13 липня 2024 року, я був тим священником, який зустрів його, поговорив із ним і помолився за нього. У той момент я на власні очі бачив людину, яка переконано говорила про боротьбу за справедливість для багатостраждального українського народу, зокрема про суверенітет України та необхідність рішучого опору тиранії.
Тоді його слова відображали чітке моральне бачення, яке я, як і багато інших, вважав достатньо переконливим, щоб підтримати. Події того дня, здавалося, лише підтверджували прихильність Провидіння.
Однак коментарі президента Трампа щодо України 18 і 19 лютого показали, що наш президент — звичайна людина, яким був колись цар Уззія. А що доля Уззії обернулася проти нього внаслідок його власної гордині, священники мали попередити його: «Не слід тобі, Уззіє, кадити Господеві…» (2 Хр 26, 18). Як священник, я кажу президенту Трампу: «Пане, не годиться вам брехати перед Богом і людьми».
З часом стало зрозуміло, що позиція пана Трампа щодо України змінилася настільки, що я більше не можу з чистим сумлінням це ігнорувати. Те, що він колись засуджував, тепер виправдовує; де він колись стояв твердо, там тепер коливається. Ця зміна змусила мене відмовитися від його підтримки не через політичну доцільність, а через вірність Христу, якого я представляю: Того, хто є втіленням справедливості, правди і добра. Моє рішення базується на чотирьох основних причинах.
Святий Тома Аквінський навчав, що політичне лідерство ґрунтується на справедливості, загальному блазі та моральному законі. Він стверджує, що правителі повинні керувати згідно з божественним і природним законом, дбаючи про добробут усіх людей, а не лише своєї нації. Він рішуче засуджує тиранію, яку він визначає як правління, спрямоване на приватні інтереси, а не на загальне благо.
Якби Аквінський сьогодні говорив з кимось, хто має конфлікт через підтримку можновладця, чия внутрішня політика певним чином спрямована на захист життя, але хто водночас сприяє геноциду за кордоном, потураючи кровожерливому деспоту і надмірно його заспокоюючи, Ангельський Доктор, ймовірно, зробив би кілька зауваг:
1.Єдність доброчесності. Аквінський відкидає ідею того, що лідер може істинно захищати життя, водночас свідомо сприяючи угоді, результатом якої є знищення невинних життів у величезних масштабах. Він наголошує, що справедливість і чеснота повинні бути узгоджені в усіх сферах управління. Правитель не може бути добрим в одній сфері, але вкрай несправедливим в іншій.
2.Універсальність загального блага. Аквінський не вважає національні кордони виправданням для моральних сумнівів. Він стверджує, що правителі зобов’язані відстоювати справедливість не лише щодо своїх громадян, а й для всього людства. Якщо лідер підтримує або сприяє геноциду, він фундаментально порушує моральний порядок.
3.Законність і тиранія. Аквінський стверджує, що правитель, який керує несправедливо — це тиран і, у певному сенсі, він нелегітимний. Якщо зовнішня політика лідера призводить до масової бійні, цей лідер може потрапити до категорії тиранів, навіть якщо всередині країни він проводить хорошу політику.
4.Моральна відповідальність прихильників. Аквінський вважає, що люди несуть моральну відповідальність за дії своїх правителів, особливо якщо вони свідомо підтримують тяжке зло. Ймовірно, він закликав би таких прихильників відкликати свою підтримку. Якщо вони цього не зроблять, вони поділятимуть з ним провину за несправедливу політику.
З урахунком цих міркувань, поінформована і морально злагоджена свідомість не може ігнорувати нещодавні виступи президента Трампа проти справедливості, правди і добра. Його нахабна брехня про те, що Україна почала війну проти росії у 2022 році, є актом насильства над самою правдою, безсоромним вивертанням реальності. Його ганебне проголошення Зеленського диктатором через те, що на тлі воєнного стану він (відповідно до Конституції України) перебуває на посаді довше за термін своїх повноважень, це образа здорового глузду — особливо якщо взяти до уваги нехарактерне мовчання пана Трампа стосовно двадцятип’ятирічної диктатури путіна в охопленій ядерним безумством росії.
Для нього, як глави нації, що має унікальні можливості вершити справедливість і мир, незбагненно йти на великі поступки державі-агресору перед переговорами — це гріх проти справедливості. Це тяжкий замах на справедливість щодо потерпілої сторони — України, чий суверенітет і територіальну цілісність ми пообіцяли захищати, коли вимагали від неї віддати росії свою ядерну зброю у 1994 році. Все це — без будь-якої гарантії відшкодування за сотні тисяч втрачених невинних життів, за 19 500 викрадених дітей, за натовпи незворотно скалічених, за втрачені домівки, зруйновані землі, замучених пастирів і за бідних зґвалтованих жінок.
Все вищесказане однозначно підпадає під категорію несправедливого правління. Якщо це перетворюється на фактичну зовнішню політику сприяння знищенню всієї української нації, як це сформулювали путін, сєрґєйцев і мєдведєв, то такий лідер цілком може підпасти під категорію тирана, описаного Аквінським. Це визначення залишається в силі, навіть якщо згаданий правитель проводить всередині країни хорошу політику, таку як законодавче обмеження серйозних моральних вад на кшталт трансґендерності, абортів і пропаганди гомосексуалізму.
Я закликаю своїх співвітчизників-католиків молитися за президента Трампа і чинити опір будь-яким жестам, які заспокоюють тиранів. Ми повинні робити це, доки він не стане непохитним у протистоянні справжній тиранії та відстоюванні справедливості, правди і добра. Наша віра закликає нас захищати загальне благо, притягаючи лідерів до відповідальності, коли вони відхиляються від моральної ясності. Ми не просто проти безбожних лівих, які роз’їли наші інституції — ми виступаємо за наших союзників і любимо їх достатньо, щоб привести їх до Божого стандарту.
Тома Аквінський стверджує, що лідер не може бути вибірково моральним; і немає морального виправдання тому, щоби підтримувати його лише за одну політику, ігноруючи серйозну несправедливість в інших питаннях. Справжнє пролайф-лідерство має бути послідовним, цінувати кожне людське життя: від зачаття до Києва.
фінансово.
Щиро дякуємо!
