Дайджест

Чи можна вплинути на вибір друзів наших дітей?

06 Грудня 2011, 16:20 3552

Як часто батькам доводиться стикатися з проблемою схвалення або засудження дружби їхньої дитини з тим чи іншим однолітком! Погрози і втручання у вибір дитини – звичайна справа в багатьох сім’ях, так само, як непослух і протести самих дітей. Запрошуємо батьків, підлітків і всіх, кому цікаво, ознайомитися з декількома простими рекомендаціями, запропонованими на сторінках католицького журналу «Сім’я сьогодні» педагогами з Папського інституту родини та подружнього життя імені Йоана Павла II. Можливо, вони підкажуть, як поставитися до потреби дитини вільно вибирати собі друзів і як перетворити ці часто конфліктні ситуації на моменти росту та розвитку.

Мабуть, багатьом уже довелося переконатися: чим більше батьки обмежують, забороняють, читають нотації з приводу «помилок» у виборі друзів, тим менше залишається у них шансів переконати дитину в цих помилках. Чим більше дорослі контролюють переміщення дітей, тим більше вони кидають виклик батькам, повертаючись додому все пізніше і пізніше. Але візьмемо конкретний приклад: підліток приєднується до групи «небезпечних» однолітків, в якій є місце наркотикам та зв’язкам з організованою злочинністю. Батьки категорично проти. Для підлітка приєднання до такої групи може представляти собою свого роду проголошення власної ідентичності. Чому? Але поставимо запитання по-іншому: яку роль відіграє сім’я в подібному виборі? Зрозуміло, ми не будемо піддавати ніякому сумніву позицію батьків, які намагаються вберегти підлітка від помилки, яка може спричинити дійсно жахливі і несподівані наслідки?Але в той же час у підлітка не можна забрати права на помилку, не можна забрати свободу. Ми пропонуємо поміркувати на тему впливу сім’ї на вибір дітьми друзів. Прекрасно усвідомлюючи, що, яким би мудрим і знаючим не був батько, він може вплинути лише до певної міри і не в змозі повністю усунути свободу дитини.

Часто батьки говорять, що разом з друзями в будинок приходить «вулиця». Вже в дитсадівському віці малюк починає зав’язувати свої власні відносини – з однолітками, друзями, дітьми друзів батьків і рідними, – тобто перебуває в «захищеній» ситуації. Як правило, проти таких відносин батьки не мають нічого проти. У школі, в церковній парафії, в різних неформальних ситуаціях дитина починає вступати у відносини, які батько не завжди може проконтролювати. Таким чином, виходячи за рамки батьківського контролю, дитина починає відчувати симпатію і до тих, хто, так би мовити, «приходить з вулиці». І саме в цей період спливає на поверхню те, що батьки думають – свідомо чи не дуже – про цю саму «вулицю», як сприймають «світ за стінами дому». Як правило, дитина «заражається» цією позицією і має тенденцію діяти згідно з тими «попереджувальними заходами», якими вона дихає в сім’ї. Таким чином, у цьому віці з’являються швидше друзі, що відповідають більш-менш озвученим бажанням батьків. Як відомо, діти володіють своєрідними «антенами» і дуже добре знають про світосприйняття батьків. І навіть якщо на словах дорослі можуть робити бездоганні заяви – наприклад, «Ти повинен дружити з усіма!», – на ділі, приводячи додому нового друга, діти прекрасно вловлюють оцінку батьків. І врешті-решт те, з ким дружити чи ні, стає переважним вибором батьків. Це відображає сприйняття дорослими зовнішнього світу як місця, якого слід остерігатися, від якого краще закритися, якщо щось у ньому не відповідає нашим «канонам»: «Не ходіть, діти, в Африку гуляти!» Таким чином дитині навіюється ідея, що його дім – це його фортеця, і ввійти до неї можна тільки через перепустку. Як часто батьки говорять класичну фразу: «Не дружи з Петром! Він забіяка і двієчник». Ми, звичайно, не стверджуємо, що батьки не повинні взагалі жодним чином допомагати дітям у виборі друзів. Ми просто підкреслюємо, що дитина приймає те, що батьки думають про зовнішній світ, і це супроводжує її протягом цілого життя. А дитина, яка приводить додому всіх без винятку, вважає свій дім гарним місцем, в якому навіть погане може стати кращим. Якщо батьки не бояться вулиці, якщо прихильно приймають такий вибір дитини, то вони допомагають їй розпізнавати добре і погане. Це може привести до дуже позитивних наслідків: наприклад, дитина приведе додому і хулігана з класу, який не раз її ображав, і своїм запрошенням вона немов би поділить з ним територію. Загалом, аж до періоду статевого дозрівання, «випробувальне поле дружби» може стати добрим фундаментом для майбутніх рішень, за умови, що сім’я забезпечує достатню ширину поглядів і ставиться без остраху до вибору дитиною друзів.

У підлітковий період дитина намагається написати «власну автобіографію», причому різними способами, і робить це за допомогою друзів, в першу чергу найбільш далеких від сімейного кола і сімейних правил. Підліток занурюється в різні приятельські відносини, які ще не можна назвати дружбою. Тут батькам досить важко здійснювати контроль: достатньо походу в кафе чи запрошення на день народження – і друзі ростуть як гриби. Перший рок-концерт у нескромному одязі, перша сигарета, перша пляшка … Батьки в цей період готові звинувачувати у всіх негативних змінах саме друзів. І чим більше батьки виступають в ролі обвинувачів, тим більше діти виступають у ролі адвокатів. Батьки стежать за переміщеннями дитини – а вона майстерно замітає сліди своїх зв’язків. Зовсім до іншого результату приведе відверта розмова, авторитетна заява на зразок цієї: «Зараз я зайду до тебе в кімнату і проведу обшук, оскільки мене турбує твоя поведінка». У цьому випадку, як би не протестував підліток, він все ж відчуває себе не тільки під контролем, але і під захистом.

У підлітковому віці багато дружніх стосунків тривають недовго і мало хто залишається другом і в наступні роки. Друзі в цьому віці стають важливим джерелом впевненості в собі, засобом «спроб і помилок», спробою слідувати якомусь груповому проекту. Якщо батьки, як ми говорили вище, виявляють надмірний страх і неприйняття зовнішнього світу, підлітки можуть у цей період стати легкою жертвою диктатури в групі друзів, оскільки вони розглядають їх як позитивну цінність супроти батьківських страхів. Трапляється, що підлітки називають дружбою те, що насправді є підпорядкуванням групі. Компанія стає щитом проти вторгнення батьків в особисте життя і свободу.

Але в цьому віці багато підлітків, навпаки, закриваються в собі або обмежуються «віртуальним» світом, в якому нічого не відбувається, окрім симуляції реальності. Як правило, в подібних випадках діти піддаються не менш настирливим атакам батьків, протилежним до тих, що ми описали вище: «Чому сидиш вдома, ні з ким не дружиш? Відірвися від комп’ютера!» Психологічний аналіз показує, що такі підлітки зовсім не соромливі, не замкнуті, але що насправді вони вважають за краще не ризикувати, як би «економлячи» свої взаємини. Це так само може бути наслідком страхів і тривог батьків. Напевно вони виховували дітей згідно зі строгими розрахунками і правилам, і тепер їхні вимоги до дітей виглядають щонайменше дивно і непослідовно.

Після бурхливого ранньопідліткового періоду настає момент, коли діти ідентифікують себе з компанією, з групою. Це відбувається, якщо спілкування в родині проблематичне або якщо підліток веде себе вдома як гість, – тоді група відіграє роль притулку, де можна спілкуватися. Проте легко помітити, що мова йде про незріле спілкування, оскільки група протиставляє себе до «світу інших». У підлітковій компанії ще немає обміну ідеями як такого, але, швидше, реалізується бажання конформізму, бажання уподібнитися до інших, пристосуватися до поведінки та ідей групи (точніше, її лідера!), які крок за кроком все більше сприймаються як свої власні. Ті ж самі фрази, ідеї, висловлені поза групою, набувають зовсім іншого відтінку.

Що робити, коли діти-підлітки потрапляють в «небезпечну» компанію, наприклад, коли мова йде про реальний ризик наркоманії? У таких випадках спроби «вирвати» з неї сина чи дочку навряд чи приведуть до бажаних результатів. Необхідно перш за все змінити атмосферу в сім’ї, проявляти більше тепла, близькості. Проявляти її самим батькам між собою і потім по відношенню до дітей. Підліток не зуміє відмовитися від хиткого тепла своєї компанії до тих пір, поки вдома буде чути тільки зауваження та нотації. Ну і, звичайно, багато що залежить від вдалого збігу обставин: часто підлітки самі переконуються в ілюзорності дружніх відносин в групі. І ще: великою допомогою можуть стати брати і сестри. Але не в тому розумінні, в якому цього хотілося б деяким батькам: часто їх хочуть бачити посередниками, наставниками, тими, хто переконує. Ні, брати та сестри можуть допомогти батькам правильно розтлумачити вчинки дитини, які їх лякають. «Здорові», врівноважені брати і сестри ніколи не будуть спеціально шпигувати, щоб завоювати схвалення батьків (оце було б показником нездорових стосунків у сім’ї). Брати та сестри можуть стати цінними порадниками для батьків. Часто буває, що старші брати і сестри набагато раніше і ефективніше вживають заходи для захисту молодших від «небезпечних компаній».

На закінчення додамо, що друзі наших дітей – це завжди цінний ресурс. Вони в будь-якому випадку допомагають зрозуміти саму дитину, відкривають перед нею нові горизонти, можуть «принести вулицю в наш дім». Давайте не будемо закривати перед ними наші двері, але, навпаки, відкриємо їх ширше, навіть якщо доведеться потерпіти трохи шуму і безладу. І зовсім не обов’язково непомітно втікати з дому, щоби продемонструвати дитині нашу довіру і повагу до її свободи: дім включає в себе і батьків, при спілкуванні з друзями батьки не є ні перешкодою, ні чимось факультативним. Але тактовна присутність батьків, які намагаються дивитися на друзів сина чи дочки очима сина чи дочки, допоможе і дітям поглянути на своїх друзів очима батьків. А такий обмін корисний усім і навчить дитину справжньої свободи і довіри.

Радио Ватикана /
Католицький Оглядач

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity