Роздуми до Слова Божого на понеділок ІІІ тижня Адвенту
В діалозі Ісуса з первосвящениками і старшими народу натрапляємо на ситуацію, коли Ісус не захотів відповісти на запитання. Лідери Вибраного народу звертаються з питанням: Якою владою Ти це чиниш? А отримують зустрічне запитання:
Йоанове хрищення — звідки було? З неба чи від людей?
Насправді це запитання викрило правдиві наміри первосвящеників і старших, у яких їм було соромно зізнатися, тому вони залишилися також без відповіді. Не був клопотом той факт, що вони не знали, звідки було хрещення Йоанове. Проблема полягала в тому, що їх зовсім не цікавив той факт, і спроби щось відповісти були залежні від їхньої вигоди:
“Якщо ми скажемо; З неба, — то Він нам скаже: Чого ж тоді ви не увірували в нього? А скажемо, що від людей, — страхаємося народу, всі бо Йоана вважають за пророка”.
“Осудження заважає приймати Слово Бога, розуміти Писання
Бог не відкриє Тобі свого серця в Біблії, якщо будеш ним маніпулювати. Приховувати справжні наміри, ніж ті, які ти озвучуєш. Господь не проллє свого світла, коли будеш «використовувати» Боже Слово, щоб підтвердити власну волю, довести якісь власні аргументи. Є текст в Євангеліях, де Ісус взагалі вже нічого не відповідає:
Поставлено Ісуса перед правителем, а правитель спитав Його: “Ти цар юдейський?” Ісус відповів: “Ти кажеш.” Та коли первосвященики й старші Його обвинувачували, Він не відповідав нічого. Тоді Пилат каже до Нього: “Хіба не чуєш усього, скільки то свідкують на Тебе?” А Він не відповів йому ані на одне слово, так що правитель вельми дивувався. (Мт 27, 11 – 14).
Ісус нічого не відповів тим, хто Його обвинувачував. Не сказав жодного слова. Якщо читаєш Святе письмо і не бачиш жодного слова, то задумайся хвильку, чи ти не обвинувачуєш Бога, чи не маєш до нього претензій щодо власного життя. Такі осудження заважають приймати Слово Бога, розуміти Писання.
В Книзі Мудрості читаємо дуже важливі слова:
Полюбіте справедливість, ви, що правите землею! Роздумуйте про Господа в правоті й у простоті серця шукайте Його! Його знаходять ті, що Його не спокушають, і Він являється тим, що Йому не спроневіряються.
Щирість Бога спонукає нашу щирість і навпаки, наша відвертість перед Богом спричиняє Його відвертість до нас у Слові Божому.