Автор державного гімну Грузії – католик. Як і найвідоміший письменник та вчений Сулхан-Саба Орбеліані. Про це та багато іншого розповів єпископ Джузеппе Пазотто, Апостольський адміністратор Кавказу для католиків латинського обряду.
Апостольська адміністратура Кавказу охоплює багатьох, хоч і не всіх, католиків, які живуть на південь від Кавказького хребта. Ювілейного 2000 року за розпорядженням Папи Йоана Павла ІІ католики Азербайджану отримали статус sui iuris («свого права»). Там на сьогодні діє одна парафія – Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, в Баку, нею опікуються отці-салезіани.
У Грузії та Вірменії до складу нашої адміністратури також входять не всі католицькі спільноти: вірмено-католики мають свій ординаріат із центром у Гюмрі. Очолює цю церковну область архиєпископ Рафаель Франциск Мінасян. А до нашої області належать католики латинського обряду, які мешкають у Грузії та Вірменії, і ще вірні ассиро-халдейського обряду. Адміністратура налічує 25 спільнот латинського обряду і дві – халдейського. Абсолютна більшість спільнот знаходиться в Грузії (у Вірменії діє їх лише три). Причому наші спільноти у Вірменії є не так парафіями, як харитативними центрами. У двох із них працюють сестри Матері Терези з Калькутти, у третій – каміліани.
Загальна кількість вірних – близько 50 тис. осіб. До адміністратури належать 22 священики (з них четверо – грузини, інші – вихідці з Польщі та Італії), працюють 25 монахинь. Віряни майже всі грузини, але є і росіяни, й поляки, і нечисленні вірмени (більшість їх належить до спільнот вірменського обряду).
П’ять років тому відбувся Синод, підготовка до якого тривала цілий рік. У його роботі взяли участь всі священики адміністратури, монахи й активні миряни: загалом 80 осіб. Це був важливий для нас Синод.
На ньому, зокрема, йшлося про зміцнення стосунків з християнами інших конфесій – тобто насамперед із православними. Майже все населення Грузії належить до Грузинської Православної Церкви. І якщо особисті стосунки складаються непогано і триває певна харитативна співпраця, то в теологічному плані ми не можемо досягти навіть рівня мінімального порозуміння. Справа в тому, що ГПЦ, на відміну від багатьох інших помісних Православних Церков, в тому числі Російської, не визнає істинності таїнств, що звершуються в Католицькій Церкві. І це створює чимало проблем: наприклад, коли вірні цих Церков хочуть укласти шлюб. В Італії це не проблема, у багатьох православних країнах – також. Але в Грузії, якщо католик хоче вінчатися в православному храмі, його примушують перехрещуватися, а якщо православний (або православна) вінчається з католичкою (католиком), то його вважають віровідступником…
Католицький храм у Тбілісі
На мою думку, причина цього ригоризму в тім, що грузинські православні упродовж майже цілої своєї історії перебували на межі повного винищення зовнішніми ворогами Церкви. Звідси – оборонний характер богослов’я. На жаль, останніми роками цей оборонний характер посилився…
Але ми все ж таки маємо шукати шляхів співпраці. З радістю хочу сказати, що вони знаходяться. Наприклад, за останній час ми провели кілька симпозіумів з біоетики та інших тем, щодо яких у нас із ГПЦ – спільна позиція.
На державному рівні наше становище покращилося після поправки, прийнятої 5 липня минулого року парламентом Грузії. Тепер наша адміністратура має статус юридичної особи. Ніхто нас не переслідував, ми давня спільнота, але це все одно приємне і важливе визнання. Загалом стосунки з державою добрі. Можна згадати, що коли 1999 року Грузію відвідав Папа Йоан Павло ІІ, цей візит відбувся за підтримки саме державної влади – всупереч украй стриманому ставленню Грузинської Православної Церкви. Влада Грузії і тоді, й зараз хоче показати, що країна тісно пов’язана з Європою, а Католицька Церква сприймається як іще один зв’язок із Європою.
А історія католиків у Грузії дуже давня. Відомо, що ще у 1200-ті роки у Тбілісі був католицький єпископ. Сюди приїздили місіонери з Заходу, зокрема, францисканці й театинці.
Католики завжди були меншиною в Грузії, зате вони завжди користувалися великою повагою в цьому суспільстві. Одна з причин – у тому, що чимало видатних діячів Грузії були католики. Це і письменник, учений і політичний діяч Сулхан-Саба Орбеліані (1658-1725), і священик, учений, церковний історик, громадський діяч, доктор богослов’я, професор Михаїл Тамарашвілі (1858-1911), і композитор Захарій Паліашвілі, автор гімну Грузії і численних опер (1871-1933), і відомі підприємці та меценати брати Зубалашвілі (Зубалови), вони жили наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття, і відомий театральний художник Петро Оцхелі (1907-1937).
І сьогодні католики в Грузії надають великого значення освіті й культурі. Два роки тому ми заснували університет ім.Сулхан-Саба Орбеліані. Він розташовується в тому само приміщенні, що й курія нашої адміністратури. На сьогодні там два факультети, богословський і юридичний, навчаються там 200 студентів. Щодо харитативної діяльності, то, наприклад, на кошти католиків існує дитбудинок, а душпастирство там здійснює православний священик.
Довідка
Єпископ Джузеппе Пазотто народився 6 бипня 1954 р. в Боволоні (Італія). Закінчивши школу, вступив до стигматинців (конгрегація Священних стигматів Ісуса Христа). Висвячений 1979 року, в Грузію прибув 1993 року. Призначений апостольським ординарієм Апостольської адміністратури 1996 року. Висвячений на єпископа 2000 року. Розмовляє італійською, французькою, грузинською мовами, отримав громадянство Республіки Грузія.
фінансово.
Щиро дякуємо!
