Благословення присутніх. У центрі – о.Віталій Садварі ОР. Фото автора
В урочистість Зіслання Святого Духа відбулась приміційна св.Меса в київському домініканському Домі Пресвятої Богородиці. Її очолив висвячений 12 травня у Кракові о.Віталій Садварі ОР.
Якщо перелічувати всіх, то буде задовго як на одну замітку: пресвітерій каплиці св.Гіацинта знову був повнісінький, ба самих тільки приміціянтів було п’ятеро. Втім, їх таки варто назвати поіменно, нехай радіють із того, що тепер вони, молоденькі «ластів’ята» в чорно-білому домініканському вбранні, стали отцями. Віталій Садварі, Матеуш Ліпніцький, Томаш Пенкаля, Домінік Ярачевський і Кшиштоф Пронцеквич прийняли таїнство священства у Кракові, при гробі св.Гіацинта, з рук єпископа Гжегожа Рися. Саме цей аспект – провадження нововисвячених «шляхами святого Яцека», як у Польщі зовуть св.Гіацинта Одровонжа – відзначив у своєму вітальному слові настоятель Дому, о.Яцек Дудка. «Вони приїхали від гробу св.Яцека до місця, куди святий дійшов у своїй проповідницькій діяльності», – сказав він. А тепер, додаю я, послідовники св.Гіацинта ідуть далі, ніж він: двоє з нововисвячених (о.Віталій та о.Матеуш) працюватимуть у нашому вікаріаті, в Санкт-Петербурзі.
Ректор Інституту св.Томи о.Войцех Сурувка – який добре знає приміціантів, бо свого часу читав у них підготовчі реколекції – виголосив проповідь. З огляду на тих чотирьох, які вміють служити св.Месу українською мовою, але самої мови не знають, проповідь була сказана польською, а о.Петро Балог перекладав її для тих, хто в наших краях уміє брати участь у польських Месах, але не володіє самою мовою.
Коментуючи Євангеліє про перебування Христа в пустелі, о.Войцех особливо підкреслив те, що проповідування має свою внутрішню логіку, й це особливо важливо для нових священиків Ордену Проповідників. Перш ніж іти проголошувати слово, Ісус молився, а потім мав випробування і боротьбу за злим духом. Тож якщо у житті священика не буде доброї молитви як основи, а потім якщо не настане час пустелі й боротьби, то не буде в нього добрих проповідей. І не варто одразу поспішати проповідувати, поки ще немає чого сказати…
Що ж до того, що польські гості вміють служити українською, то це ще «слабо сказано». Літургія в день Зіслання була незвично розкішна. Секвенція до Святого Духа була співана латиною. Також і вся св.Меса була співана – весь Перший канон, з усіма префаціями і прославленнями (те, що зазвичай читається речитативом, але багато хто і на речитатив морщать носа, звикнувши до короткого Другого Євхаристійного канону). А вийшло так, що вся Служба Божа, розбита на голоси і належно проспівана, стала чудовим подарунком від отців-приміціянтів для всіх, хто прийшов на цю урочистість, щоби привітати їх зі свяченнями!
Ідея, як з’ясувалося, належала самому о.Віталію Садварі.
– Я зі Львова родом, – пояснив він для CREDO по завершенні св.Меси і вділення приміційних благословень. – Як переїхав до Мукачевого, там познайомився з о.Сворадом Дудою. В Мукачевому працюють домініканці зі Словаччини. Так я зацікавився Орденом. А що сам я був охрещений у дитинстві в православній церкві, і в Мукачевому довго був служкою у греко-католиків, то мені до душі більше Літургія співана, ніж рецитована. Отож я і постановив собі, що в моєму священицькому житті буде більше співаної Літургії. Ми взяли Римський канон, розписаний о.Миросланом Пільсняком у «грецькому» стилі, і вивчили його. Сьогоднішні мої почуття – це і радість… і стрес величезний! А як священик як би хотів просто ставати більш святим… як щодо себе, так і для людей.
Відео Анни Горбенко
фінансово.
Щиро дякуємо!
