Болгарська заява про виявлення шести кісток, які належать св.Йоанові Хрестителю, дістала підтвердження вчених, пише Рейтер. Після належних досліджень та аналізу генетичного коду кісток учені дійшли висновку, що кістки справді можуть бути останками людини І ст.н.е.
Останки, які включають у себе моляр (корінний зуб) і частки черепа, були знайдені у липні 2010 року в мармуровому саркофазі, відкритому в руїнах середньовічної церкви на острові Светі Іван (св.Йоан) у болгарській частині Чорного моря, неподалік курорту Созополь. Вони були виставлені в церкві у Созополі, привертаючи до себе увагу численних паломників і викликаючи питання про їхню автентичність.
«Почувши цю історію вперше 2010 року, я, чесно кажучи, подумав, що це якийсь жарт», – сказав Том Хайгем з Оксфордського Університету радіовуглецевих надшвидких речовин, однієї з провідних у світі лабораторій для датування археологічних матеріалів.
Команда Хайгема датувала кісточку пальця першим століттям нашої ери, коли Йоан Хреститель жив, а його колега-генетик з Копенгагенського університету відтворив повний генетичний код із трьох кісток. Генетичний аналіз показав, що кістки належать одній і тій само людині, швидше за все, вихідцеві з Близького Сходу.
Сам Хайгем, який є атеїстом, каже: звичайно, неможливо стверджувати, що ці кістки належали саме Йоанові Хрестителю; але й виключити цього не можна. «Я набагато менш скептичний, ніж був спершу. І думаю, що це ще не все. Я б хотів дізнатися більше», – сказав він.
Реліквії святих, як і фрагменти Чесного Хреста Господа Ісуса, на якому Його було розіп’ято, завжди були тим, що приваблювало численних прочан, та й туристів, упродовж цілих століть. Тисячі таких реліквій можна знайти по храмах усієї Європи. Але скептики завжди ставилися до цих предметів як до приманки для легковірних. Деякі навіть жартують, що якби зібрати докупи всі кістки, приписувані Йоанові Хрестителю, то виявилось би, що цей біблійний персонаж мав дванадцять рук і шість голів.
Тому Хайгем планує подати заявку на дослідження інших мощів Хрестителя, що зберігаються по різних місцях, аби дослідити, чи всі ті кості належать тій само людині, чиї останки знайдено на острові Светі Іван.
«Я дивлюся на все це як на цікавинку. Я не належу до суворих церковних дослідників. Насправді я вивчаю неандертальців і всіляку таку старовинку, – каже Хайгер. – Але я справді зацікавлений у тому, щоб радіовуглецевий аналіз застосовувати якомога ширше, задля інформації про минуле».
Оксфордський археолог Джордж Казан, який написав дисертацію про міграцію мощів у V-VI століттях, каже, що немає історичних доказів на підтвердження того, що знайдені на острові Светі Іван мощі можуть бути автентичними. Знайдене включає в себе невеличкий ящичок з вулканічним туфом, тобто цементованим попелом, поряд із яким було знайдено кістки та написом імені св.Йоана давньогрецькою мовою.
Туф походить із Кападокії (нині в Туреччині), яка була одним зі шляхів переправлення гаданих (імовірних) мощів зі Святої Землі до Константинополя, де у V-VI століттях східні римські імператори були готові їх придбати. Імператори, наслідуючи благочестивих аристократів, хотіли мати такі реліквії для своїх побожних роздумів, або щоб бути похованими разом із ними.
«Вони часто дарували ці мощі на знак своєї прихильності. Монастир св.Йоана міг отримати часточку мощів від свого покровителя, представника константинопольської еліти», – каже Джордж Казан, додаючи, що острів Светі Іван лежить на невеликій віддалі від візантійської столиці, на торговому шляху в Чорному морі.
За матеріалами: uk.reuters.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
