Коментарі

«Стара Меса» не була нічим поганим!

13 Липня 2012, 14:35 1560 Ірина Єрмак

Саме так нині сущі традиціоналісти розцінюють папський лист motu proprio (тобто «з власного бажання») під назвою Summorum Pontificum. Нещодавно, 7 липня, всі, «хто в темі», відзначали 5-річчя листа.

 

Цим актом, як підкреслює Міхал Барціковський, редактор квартальника «Christianitas», Святіший Отець оголосив, що літургія (а отже, св.Меса, Літургія годин, обряди таїнств та інших молебнів) у римському обряді – у тій його формі, яка існувала до останньої реформи – ніколи не була засуджена або офіційно скасована. Це революційне ствердження: ось, найвищий авторитет Церкви прямо каже – нічого поганого не робили, не допускалися зла ті, хто бажав живити цією літургією своє духовне життя.

 

" Оскільки традиційна літургія ніколи не була заборонена, то логічним наслідком є повернення їй місця у щоденному житті Церкви

 

Другим вагомим моментом motu proprio є те, що документ скерований до всієї Церкви, а не тільки до групи вірних, безпосередньо зацікавлених цією темою. Оскільки традиційна літургія ніколи не була заборонена, то логічним наслідком є повернення їй місця у щоденному житті Церкви. Скарбниця латинської традиції має бути відчинена для всіх вірних. Поставити перед істиною про актуальність традиційної літургії тих єпископів, священиків і мирян, які не хотіли цього сприйняти, – так можна визначити намір папського листа.

Третя мета написання Summorum Pontificum – наведення таких конкретних норм і вказівок, які роблять повернення традиційної літургії позбавленим враження, що це якийсь виняток з правила. Святіший Отець підкреслив, що участь у традиційно правлених молебнях є правом вірних, а не милістю, якої їм уділяють.

 

Є «для кого»: миряни готові!

 

Папський документ поставив справу повернення до літургійної традиції у центрі внутрішньоцерковних дебатів. Тема, досі або відсутня, або зазначувана кількома загальними – і неприємними – словами, має нарешті бути серйозно сприйнята. Єпископи, священики, журналісти воленс-ноленс мусили прийняти до свідомості, що цього питання не можна замовчувати.

Водночас потрібно відзначити, що зміна свідомості єпископів (тобто тих, без кого не вдасться ніяка реформа, а жодне папське рішення не увійде в життя) відбувається повільно. Хоча, загалом беручи, у багатьох місцях, де ієрархи досі чинили перепони служенню традиційної літургії, тепер опору немає.

А крім цієї зміни і певного пом’якшення суворості, яка була дотепер, генеральної зміни у пастирів Церкви не видно: вони постійно сприймають цю справу як проблему для вирішення, а не як шанс; як дивне прагнення маргінальних груп вірних, а не як скарб, яким може користуватися ціла Церква. І ця зміна є завданням тих, хто шанує старий обряд.

До таких людей належать і старші, й молоді, тож не варто визначати традиційну літургію як «ностальгію покоління, яке відходить». У Польщі, наприклад, серед тих молодих мирян-активістів, хто докладає чимало зусиль до повернення старої Меси в сучасне літургійне життя Церкви, п.Домініка Крупінська висловлює Папі
свою радісну вдячність. Зокрема, за те, що Папа показує: можна відважно дивитися вперед, у майбуття, а при цьому не відвертатися від власного спадку, історичного й культурного; що можна відкрито, доброзичливо і з повагою ставитися до різних людей, водночас не відступаючи від принципів. За те, що, видавши документи Summorum pontificum i Universae Ecclesiae, він створив у Церкві місце для групи вірних, прив’язаних до 1500-річної традиції латинської Церкви, яким упродовж останніх 40 років не можна було легально брати участь у літургії згідно з їхнім відчуттям духовності. За те, що Папа не обмежився проголошенням красивих слів про пошану гідності кожного, а став їх реалізувати на ділі. За те, що, наказуючи духовенству задовольняти потреби вірних, які прагнуть брати участь у традиційних Месах, він водночас нікому не нав’язує участі в них, і таким чином дарує всім свободу вибору!

 

Вибір. Для чого він?

 

Рух Una Voce – «в один голос, разом» – виник 1964 року; за два роки він виріс до Міжнародної асоціації, до якої поступово долучалися представники країн, де заявляли про себе прихильники старого обряду. До «наших» теренів рух дійшов (з певних історичних причин) досить пізно: так, Росія до нього долучилася 2005 року.

– Значення документа, – сказав у коментарі для CREDO представник ради Una Voce Russia Євген-Тома Розенблюм, – у тому, що старому обряду повернуто його права і, так би мовити, «добре ім’я». До цього в Церкві склалась парадоксальна ситуація: Папа Павло VI сказав, що відмова від старого чину – тяжка жертва, на яку доводиться піти, бо нові покоління вже не сприймають того, на чому виросли їхні батьки й діди. Але навіщо тоді потрібне силування, навіщо забороняти те, чого люди не хочуть? Чому виявилося, що багато хто впевнений, ніби старий чин Меси поганий сам по собі?

Його думку продовжує Олег-Михаїл Мартинов, член Ради Міжнародної федерації Una Voce (FIUV) і координаційної ради Асоціації Una Voce Russia:

 

 

" Велика проблема на сьогодні – брак священиків, які вміють служити цю форму Меси

– Святіший Отець показав: ця форма Меси, виражена в Месалі, що виданий 1962 року блаж.Йоаном ХХІІІ, ніколи й ніким не була в Церкві скасована. Кожний священик Латинської Церкви має право вибрати, у якій з двох форм обряду – новій чи старій – звершувати богослужіння; кожний настоятель уповноважений організовувати у своїй парафії св.Меси за чином, який своїми головними частинами закорінений у найраніших відомих нам книгах Римської Церкви. Майже 40 років за це боролися чимало священиків і, головне, миряни – ті, до того 1998 року звертався тодішній префект Конгрегації віровчення Йозеф Ратцінгер, закликаючи їх «не втрачати терпіння – продовжувати вірити – і знаходити в літургії силу, необхідну, щоби свідчити нашому століттю про Господа» (з виступу на конференції «Ecclesia Dei» 24.10.1998).

Чи немає в такій прив’язаності певного обрядовірства? – Зовсім ні, переконаний п.Мартинов. «Якби обряд не був важливий для християн, не мали б сенсу й будь-які його реформи. Літургійний обряд – це форма апостольського Передання і того, як воно розгорталось у найбільших центрах християнської думки та життя упродовж століть. А передання (латиною – Традиція) становить той зв’язок, який крізь століття єднає нас із Втіленим Христом, Богом, який увійшов в історію».

 

«Молода Традиція» слов’янських теренів

 

Ті, хто прагнуть залишатися в духовній та інтелектуальній єдності з усіма, хто жив і молився до нас, повторюючи створені й намолені ними слова латинських текстів, переконані: немає «старої» та «нової» Церкви. Католицька Церква – єдина не тільки в усіх країнах, але й в усіх століттях. «Церква завжди потребує оновлення, оскільки вона завжди потребує навернення своїх членів, бідних грішників, – казав 4 жовтня 2011 року префект Конгрегації у справах духовенства кардинал Маріо П’яченца, виступаючи перед семінаристами. – Але не існує, і не повинно існувати, Церкви дособорної та пособорної, бо ця друга була б історично і богословськи нелегітимною». Саме тому збереження в наших парафіях та дієцезіях давнього літургійного порядку є одним із видимих проявів того спадку, без якого немає Традиції, а отже – Церкви, переконаний п.Мартинов.

В Україні, як і в сусідній Росії, існують місцеві асоціації, що входять до складу Міжнародної федерації Una Voce. Якщо в Україні їх робота тільки починається, то росіяни створили досить великий веб-сайт , і вже п’ять років як мають регулярні відправи традиційної Меси.

Москвичі усвідомлюють – так само, як і цитовані вище поляки, – що справ попереду багато. «Третім містом у Росії, після Москви і Санкт-Петербурга (і дай Боже, ще цього місяця) стане Ростов-на-Дону, – каже п.Розенблюм. – Велика проблема на сьогодні – брак священиків, які вміють служити цю форму Меси. А найважливіше завдання – домогтися того, щоб старий і новий обряди не протиставлялися один одному, щоб їхні прихильники не дивились один на одного як на без п’яти хвилин розкольників або єретиків».

А допомогти у поверненні традиційного обряду діячі Una Voce готові, аби лиш парафіяни виявляли бажання мати це богослужіння у себе в храмі!

– Хочу зазначити, – каже п.Розенблюм, – що переважна кількість парафіян, які ходять на ці богослужіння [в Москві та Санкт-Петербурзі] – це молоді люди, які в Церкву прийшли після реформи, а нерідко й народилися після неї. Трохи менше року тому я був у Києві гостем на установчій асамблеї Una Voce Ucraina. Здається, з сімох перших членів української асоціації шестеро на той момент жодного разу не були на «старій» Месі… Відданість старому обряду – наш свідомий вибір.

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: