Вшанування святих – один із головних пунктів, які розділяють католиків і протестантів. Останні вбачають у культі святих ідолопоклонство та відступництво від віри. Аргументи протестантів виглядають досить переконливо: якщо Ісус помер за нас, заплативши за наші гріхи, і Він є всемогутній Бог, то навіщо звертатися по допомогу до когось іншого? Чому ж католики не полишають цієї практики? Спробуємо розібратись.
Святі – приклад для наслідування
На підтвердження своєї позиції протестанти зазвичай наводять цю біблійну цитату: «Один бо Бог, один також і посередник між Богом та людьми – чоловік Христос Ісус» (1Тим 2,5). Але чи справді католики і православні, вшановуючи святих, діють всупереч Слову Божому?
У Біблії написано: «Пам’ятайте наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і, дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру» (Євр 13,7). Проголошуючи когось святим, Церква насамперед заохочує вірних наслідувати чесноти цієї людини, як і закликає автор Послання до євреїв. Святі для католиків – це зразок справжніх християн. Недарма Церква, перш ніж когось проголосити святим, проводить ретельне дослідження його життя, яке може тривати багато років.
Святі – ті, хто молиться за нас
Утім, культ святих не обмежується лише тим, що католики беруть з них приклад. Ми молимось до святих і просимо їх про заступництво та допомогу. Але й протестанти моляться за інших і просять один одного про молитву. Католицька молитва до святих по суті є тим самим – недарма у літаніях усі звертання до святих закінчуються закликом: «Молись за нас!» У Біблії ми бачимо безліч прикладів заступницької молитви, починаючи від молитви Авраама за Содом і Гоморру, і закінчуючи закликом апостола Якова: «Моліться один за одного, щоб вам видужати. Ревна молитва праведника має велику силу» (Як 5,16). Отже, у проханні про молитву немає нічого поганого.
“ Святі – це наші старші брати, які своїм земним життям дали нам приклад, а зараз не перестають молитися за нас у небі
Різниця полягає лише у тому, що протестанти можуть просити про молитву лише тих братів і сестер по вірі, які знаходяться ще у цьому світі, і, як усі люди, мають різні спокуси та гріхи. Натомість католики можуть звертатися також до справжніх праведників, чия молитва, за словами апостола Якова, має велику силу. Більше того: святі, закінчивши своє земне життя, вже перебувають із Богом, бачачи Його «обличчям в обличчя» (1Кор 13,12).
Святі на небі не втрачають зв’язку з землею
Оскільки святі на небі глибше з’єднані з Христом, то і їхня молитва досконаліша. Саме це дало підставу святому Домінікові перед смертю сказати своїм братам по ордену: «Не плачте, я буду вам корисніший після своєї смерті і допоможу вам більше, ніж за свого життя». А свята Тереза від Дитятка Ісус стверджувала: «Моїм постійним заняттям на небі буде творити добро на землі».
Святі, чиє земне життя вже скінчилося, продовжують жити і знають про те, що відбувається на землі. Про це ми знаємо з Біблії. Ісус говорить: «Бог не є Богом мертвих, але живих, усі бо живуть для нього» (Лк 20,38). З книги Одкровення дізнаємося: святі заступаються перед Богом, просячи Його покласти край беззаконням, що відбуваються на землі (пор. Одкр 6,10).
Отже, для католиків святі не є посередниками між Богом і людиною. Посередник насправді є тільки один – Син Божий, Який, не перестаючи бути Богом, став людиною. Натомість святі – це наші старші брати, які своїм земним життям дали нам приклад, а зараз не перестають молитися за нас у небі.
Не поклоніння, а вшанування
У питанні святих є ще одне поширене непорозуміння. Протестанти звинувачують католиків у порушенні Божого наказу: «Господу, Богу твоєму, поклонишся і Йому єдиному будеш служити» (Мт 4,10). Але це справді непорозуміння, адже поклоняємося і служимо ми лише Богові, натомість святих ушановуємо як тих, хто «боровся доброю борнею, скінчив біг – віру зберіг» (2Тм 4,7).
Святий Теодор Студит так описує різницю: «Ми вшановуємо святих, але не приносимо їм божественного служіння; і хоча визнаємо їх нашими вождями у законі Божому, але Божественного служіння їм не здійснюється».
Зрештою, вшановуючи святих, ми поклоняємося Богові, Який прославився у них. Адже святі стали святими саме тому, що були цілком відкриті Богові і дозволили Йому освятити їх Його світлом. Це чудово ілюструють вітражні зображення святих. Вони випромінюють світло, хоча не є його джерелом. Через кожен вітраж світить одне і те саме світло. Так само і кожен святий випромінює одну і ту саму святість – святість Бога, Якому ця душа ще за життя дозволила очистити і освятити себе.
Нарешті, є ще одна причина, чому молитва до святих така популярна у католиків. Це – відчуття сопричастя святих, того зв’язку, який єднає усі три стани Церкви: Церкву паломницьку (ті, хто живе на землі) з Церквою прославленою (святі в небі) і Церквою стражденною (ті, хто по смерті очищується у чистилищі). Зв’язок живих і померлих не втрачається: живі моляться за померлих, а ті моляться за живих. І всі разом ми і становимо Церкву – містичне Тіло Христа.
CREDO № 1 (125), 2012
фінансово.
Щиро дякуємо!
