У четвер, 26 липня, в каплиці св.Гіацинта київського Інституту св.Томи відбулася жалобна св.Меса пам’яті с.Наталії Грюк. Службу відправив настоятель Дому Пресвятої Богородиці о.Яцек Дудка ОР.
Давні студенти її добре пам’ятають, бо с.Наталія працювала в бібліотеці ще за перебування Інституту на Подолі, на Боричевому Току. При нагоді вона завжди вміла пояснити незрозуміле або й просто дати стриману, ненав’язливу і дуже дохідливу пораду.
Народилася Наталія Грюк у Росії, в Курську, 26 лютого 1951 року. Вчилася на інформатика, потім працювала на великому промисловому підприємстві. Але вже тоді у неї виявили онкологічне захворювання, тож виробництво вона полишила.
Маючи бажання служити Богу, віддати Йому своє життя, цей поворот долі Наталія сприйняла за вказівку. Спершу її шлях проліг у Польщу, в Зельонку під Варшавою, до згромадження Сестер Домініканок Місіонерок Ісуса і Марії. Це згромадження, засноване о.Яцеком Воронецьким 1932 року, своїм завданням мало відновлення християнської духовності саме на радянських винищених землях. Постулат с.Наталія проходила у Фастові під Києвом, її духовним керівником був славнозвісний о.Зигмунд Козар ОР. Однак не сюди покликував її Господь. Через хворобу бабці с.Наталія мусила залишити сестер домініканок-місіонерок, і шукала іншого способу жити богопосвяченим життям – способу, який виправдав би себе повсюди і не прив’язував її до конкретного місця.
Ним для с.Наталії став Світський домініканський інститут з Орлеану, безхабітове згромадження, яке дає змогу своїм членам жити і працювати там, де їх веде життя. В цьому Інституті с.Наталія принесла перші обітниці 31 травня 1995 року, а 10 серпня 2002 року – довічні.
«Я переконаний, – сказав у проповіді в день її довічних обітниць о.Андрій Камінський ОР, – що коли ти тут і готова прийняти благодать довічних обітниць від Бога, і спільнота Церкви це визнала, то це означає, що ти маєш милосердя як Боже, так і Церкви. І це гарантія. І пам’ятай про це усе своє життя, що милосердя тобі дане і не буде відібране. Це неймовірна таємниця Божого дару. Бог дає і ніколи не забирає назад».
Довгі роки с.Наталія займалась бібліотекою Інституту св.Томи, провадила кореспонденцію з західними освітніми осередками, мала свою частку не лише у відбудові християнства в незалежній Україні, а й у ширенні домініканської харизми. Не раз брала участь у симпозіумах та міжнародних зустрічах, організовуваних Інститутом.
Її життя, протягом багатьох років позначене тяжкою хворобою, було для всіх свідченням віри та довіри Богу. «З істинним спокоєм вона зносила страждання. Вчила нас, що Бог знає кожну ситуацію, і що у кожній з них Він, незрозумілим для нас чином, присутній. З великим зворушенням ми бачили її велику любов до мами, що проявлялася кожну хвилину її життя», – так висловилися її сестри з Варшави. За їхніми словами, с.Наталя пройшла своє життя скромно, тихо, приховано в Богові.
Про прихованість, потаємність життя у харизмі Орлеанського інституту о.Андрій Камінський сказав так: «Замислившись над образом, який міг би допомогти пояснити ваше покликання, я дійшов до щеплення дерев у саду. У твоє серце вщеплено цю благородну гілку. Ти нікуди не переїжджаєш, залишаєшся тією само… І щеплене дерево не зобов’язане виглядати якось інакше. Але, думаю, коли настане час збирання плодів, то ці будуть кращі, солодші своєю любов’ю, своєю добротою. Я певен, що світ дуже потребує саме таких свідчень».
Сестра Наталія Грюк біля статуї св.Йосифа з Немовлям Ісус. Анжер, 2009р.
фінансово.
Щиро дякуємо!
