У контексті війни та обмежень Латинський патріарх Єрусалима кардинал П’єрбаттіста Піцабалла очолив Месу Вечері Господньої.
Богослужіння відбулося за зачиненими дверима в базиліці Гробу Господнього 2 квітня 2026 року. В проповіді кардинал нагадав: «Ми знаходимося в місці, де камінь запечатав смерть. І все ж тепер ми тут, щоби святкувати життя».
«Панує ситуація напруженості, яку ми не можемо ігнорувати, — зазначив ієрарх, — двері Храму Гробу Господнього зачинені. Війна перетворила це місце на притулок, внутрішній простір, відокремлений від зовнішнього світу, сповненого напруженості. Ми перебуваємо тут, немов на лоні миру, тоді як навколо світ шматується, а ми хотіли б мати можливість змінити все це».
Кардинал назвав обряд омивання ніг серцевиною християнської Пасхи. «Ісус перетворює жест того, хто відходить, на жест того, хто служить. Вихід, у логіці Бога, це не втеча від світу, а занурення у світ до самого дна. Підперезані стегна Ісуса більше не є знаком того, хто втікає від рабства, а того, хто стає рабом заради любові».
Згадуючи діалог Ісуса з Петром, проголошений у читаннях, патріарх підкреслив радикальність євангельської любові: «Якщо я не вмию тебе, ти не матимеш частки зі мною». Ці слова, як він пояснив, вказують не лише на приналежність, а й на глибоку єдність: «Ти можеш захоплюватися мною, ти можеш слідувати за мною… але якщо ти не приймеш цей спосіб любити, ти не увійдеш у моє царство». Звідси — запрошення дозволити Христу любити нас, дозволити це без опору: «Немає ‘частки’ без того, щоб дозволити собі служити». В контексті війн — можливо, не вдасться «змінити велику динаміку історії»; але можна «вирішити, чи бути з Христом у Його способі присутності в історії: не над нею, не проти неї, а поруч із нею».
У Святій Землі, пораненій війною, «Пасха починається саме так: дозволяючи себе любити і навчаючись схилятися над іншими». Для місцевої Церкви, часто «втомленої та змученої, часом спокушеної захищатися, а не віддавати себе», це питання про логіку служіння: «Нас просять не ‘бути сильними’, а ділитися Ним. Він просить нас не ‘вирішувати все’, а не відкидати Його спосіб любові. Тому що Церква ділиться з Христом не тоді, коли вона в безпеці, а тоді, коли вона готова розділити Його приниження».
«Сьогодні, — підсумував патріарх Єрусалимський, — звершуючи Євхаристію, ми просимо про найважливішу благодать: дозволити себе омити. Дозволити послужити нам. Дозволити себе любити без умов. Бо тільки так ми можемо справді бути з Ним. І тільки так наше життя поволі набуватиме форми Його Пасхи».
Опрацювання CREDO за матеріалами: Vatican News, Niedziela, SIR
Фото: архів Vatican Media
фінансово.
Щиро дякуємо!
