Нещодавно, 26 липня, архиєпископ Львівський Мечислав Мокшицький освятив у с.Сусідовичах точну копію чудотворного барельєфа св.Анни. Освячення стало центром відпустової урочистості в парафії св.Анни – свята, яке відбулося в день літургійного спомину свв.Йоакима і Анни, батьків Діви Марії.
З огляду на коротесенькі інформації на дієцезіальних сайтах, CREDO вирішило детальніше поцікавитися цією важливою подією – поверненням в Україну ще одного уславленого зображення.
Отці кармеліти прийняли парафію в Сусідовичах Самбірського району на Львівщині рік тому, на запрошення архиєпископа Мокшицького. Цікавинка полягає в тому, що це, по-перше, ОТЦІ КАРМЕЛІТИ (O.Carm.), а не кармеліти босі (OCD), яких віруючі України загалом добре знають завдяки їхній праці в Києві та Бердичівському санктуарії. Отці кармеліти – давніша (дореформена) гілка цього споглядального ордену, і після реформи, ініційованої св.Терезою Авільською та св.Йоаном від Хреста, вони нікуди не зникли. «Наші», тобто хто в Україні працює, кармеліти належать до Польської провінції, яку очолює о.Тадеуш Попєля O.Carm. Саме він, до речі, виголосив проповідь на відпустовій урочистості.
А друга цікавинка, що в Україні отці кармеліти працюють уже 20 років, душпастирюючи в… парафії св.Анни. Але не в Сусідовичах, а в Новограді-Волинському (а також доїжджаючи до Нововолинська й Устюга). Вочевидь св.Анна таки любить кармелітів!
Історія, що налічує чотири століття
Сусідовичі – це село над річкою Стрвяж за 40 км від Перемишля. На узгір’ї було ще 1589 року поставлено церкву на честь св.Анни. Це пов’язане з тим, що барельєф «Анни Самотретьої» був виораний із землі на схилі гори, прозваної Милостивою (Ласкавою) Горою. І хоча чудесно знайдене зображення кілька разів переносили до парафіяльного храму св.Миколая – воно поверталося на місце знайдення. Там зрештою постала церква, присвячена св.Анні, а 1603 року – дерев’яний монастир, куди брати Гербурти запросили кармелітів (O.Carm.).
Монастир потроху розростався: 1742 року його перебудували на кам’яний, за кошти жидачівського старости Францішека Божецького, пізніше похованого у сусідовицькій святині. З огляду на небезпеку нападів татар, монастир був укріплений, як фортеця, даючи притулок довколишнім мешканцям під час атак.
Широкий притвор веде до двоаркової головної нави і двох бічних каплиць – Матері Божої Святого Скапулярію і каплиці св.Йосифа. Головну наву колись увінчував вівтар зі статуєю Анни Самотретьої, а монаший хор мав свій вівтар (нині це головний вівтар храму).
У цій бароковій святині було вісім вівтарів. Окрім згаданих каплиці та головного вівтаря, були ще вівтарі св.Йоана Хрестителя, Ісуса Розіп’ятого, Преображення Господнього і св.Антонія. Храм у селі Сусідовичі геть не походив на маленьку сільську церковцю!
Згідно з правилами, кармелітські монастирі не бувають багатолюдними (це споглядальний орден). Отож у XVIII столітті там налічувалося одинадцятеро священиків, один субдиякон, і ще двоє братів. У добре розбудованому монастирі було зручно проводити капітули та інші зібрання. Багата бібліотека свідчила про любов до науки у тутешніх кармелітів. Через складні історичні обставини кількість їх зменшувалася (під час розбору Польщі з 60 монастирів у провінції вціліло тільки вісім). Перед початком ІІ Світової війни у сусідовицькому монастирі мешкали троє священиків і один брат.
Свята Анна була, свята Анна… знову прибула!
Разом із монастирем кармеліти прийняли (вже 1609 року) парафію в Сусідовичах, яка охоплювала прилеглі села: Чаплі, Гуменець, Павлівка, Янів, Воля Райнова і Вигадівка. До війни парафія налічувала 2.427 віруючих латинського обряду (греко-католиків було всього на три чоловіка більше). Барельєф св.Анни був дуже популярний серед віруючих обох гілок Католицької Церкви. Тут навіть виникло Братство св.Анни, яке отримало папські привілеї.
З самих Сусідовичів походив о.Петро Жук, кармеліт, який навчався в Римі, де 1939 року захищав докторську працю з канонічного права. Вибух ІІ Світової застав його в рідній парафії, де він залишався до 1941 року. В ті часи навчати нових кліриків можна було хіба що підпільно… 1940 року брати мусили покинути монастир, перетворений радянською владою на школу молодшого командного складу. І, попри всі труднощі нашого сприйняття, пов’язані з гітлерівською армією, – саме німецька влада дозволила кармелітам повернутися до відібраного в них монастиря. Однак 1946 року вони знову були змушені виїхати з Сусідовичів, а разом із ними подалися на Захід близько 60 родин.
У своїх пакунках парафіяни перевезли не тільки свій убогий скарб, а й церковне начиння, а також – чудотворний барельєф св.Анни, який саме завдяки ним не був конфіскований жодною владою.
Продовження радянського панування перетворило монастир на управління колгоспу, а з храму – як то часто було за більшовиків – зробили склад штучних добрив. Ніхто не ремонтував будівлю, вона потроху занепадала, а як обвалився дах – стала руїною. (Українською мовою про історію храму можна почитати тут).
1989 року вірні отримали свою святиню назад у дуже поганому стані. Ремонт тривав до 1995 року, відбулися певні архітектурні зміни. На початку 2010 року горів дах будівлі; тоді колишні сусідовичани – нині мешканці Сілезії та Західного Помор’я – поспішили на допомогу у відбудові. Сьогодні село налічує 1300 мешканців.
Після 65 років відсутності кармеліти повернулися на Милостиву Гору, прийнявши у серпні 2011 року свою колишню парафію під опіку. Сьогодні настоятелем парафії є о.Збігнєв Червєнь O.Carm. 26 липня відбулась відпустова урочистість. Свята Анна, яка впродовж століть була тут вшановувана у своєму зображенні, повернулася в Сусідовичі. На свято прибули кармеліти з Польської провінції, численне духовенство Самбірського деканату, а також представники братніх Церков (православної та греко-католицької). Було чимало паломників з України та Польщі. Telewizja Wrocław готує спеціальну передачу про український відпуст на честь св.Анни.
Тепер легендарний барельєф св.Анни посів належне йому місце у головному вівтарі.
Варто відзначити, що з огляду на митні правила історичні твори мистецтва забороняється просто перевозити через кордон. Отже, св.Анна повернулась у Сусідовичі, «залишаючись» при цьому в Краківському монастирі кармелітів – точніше кажучи, у спеціальному музеї сакрального мистецтва при монастирі. Нині вона становить частину експозиції і доступна для всіх відвідувачів. В Україну привезли точну копію барельєфа, виконану на замовлення кармелітів, які прагнуть відновлення «історичної та релігійної справедливості». Як сказав для CREDO о.Збігнєв Червєнь, справою виконання копії заопікувався один зі старших краківських священиків, який добре знає людей – переселенців із Сусідовичів, як і те, чим для місцевого люду є це зображення св.Анни. Виконав роботу один із краківських художників-реставраторів, який побажав залишитися анонімним.
Будемо сподіватися, що величний санктуарій у Сусідовичах відродиться, і Україна теж матиме свою «гору св.Анни»!
Текст на підставі: A. Betlej, Kościół i klasztor OO. Karmelitów w Sąsiadowicach, w: Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego pod red. Jana Ostrowskiego, t. 5, Kraków 1997, s. 225-248. S. Żuk, Sąsiadowice 1939-1945, Kraków 1988.
Автор висловлює сердечну вдячність настоятелю парафії о.Збігнєву Червєню O.Carm. за ласкаве надання інформації та фотознімків.
Збігнєв Червєнь O.Carm. і архиєпископ Мечислав Мокшицький, митрополит Лвівський.
фінансово.
Щиро дякуємо!
