Мудрість на порозі віри

Вони не захотіли прийняти віру у Втіленого Бога. Але чи такі вже вони винні в цьому?… Їхня власна мудрість приводить нам на пам’ять слова з документів ІІ Ватиканського Собору про те, що «зерна істини» розсіяні повсюди, також і поза межами Церкви. А їхнє несприйняття християнства найкраще виражає така цитата: «Ми не хочемо церков, бо вони навчать нас сперечатися про Бога».

Ідеться про північноамериканських індіанців, яким білі люди принесли не тільки нові знання, але й відібрання колишніх їхніх земель, фактичне знищення їхнього світу та світу їхніх предків; яким намагалися проповідувати Істину, а самі жили хитрощами та підступом. Наслідки такої «євангелізації» були плачевні. Червоношкірі воліли залишитися при своїй вірі у Великого Духа і зберігати свою внутрішню гармонію.

І певною мірою вони мали рацію. Те, чого вони осягнули завдяки своїй філософії та духовності, – як сказав би Господь Ісус, «не далеке від Царства Божого». Переконайтеся самі. Тут наведено шерег висловлювань великих вождів північноамериканських індіанців ХІХ століття: Сидячого Бика, Білої Хмари та інших.

*

Люби землю. Вона не успадкована тобою у твоїх батьків – вона позичена тобою у твоїх дітей.

Прагни мудрості, а не знань. Знання – це минуле. Мудрість – це майбутнє.

Одне «візьми» краще двох «я віддам».

Не потрібно багатьох слів, аби сказати правду.

Хороша людина бачить хороші знаки.

Хто мовчить – знає удвічі більше, ніж балакучий.

Подивися на сліди власних мокасинів, перш ніж судити про недоліки інших людей.

Хто лягає з собаками – встає з блохами.

Який же спритний має бути язик білих, якщо вони можуть зробити так, що правильне виглядає як неправильне, а неправильне виглядає як правильне!

Коли буде зрубане останнє дерево, коли буде отруєна остання річка, коли буде впіймана остання риба, – лише тоді ви зрозумієте, що гроші неможливо їсти.

Аби почути себе, потрібні мовчазні дні.

Якщо ти помітив, що скачеш на мертвому коні, – злазь!

Коли ви прив’язуєте коня до стовпа, то хіба ви чекаєте, що він нагуляє силу?

Навіть твоє мовчання може бути частиною молитви.

Чому ви берете силою те, чого не можете взяти любов’ю?

Є багато способів пахнути скунсом.

Скажи мені – і я забуду, покажи мені – і я не зможу запам’ятати, залучи мене до участі – і я зрозумію.

Коли помирає легенда і зникає мрія, у світі не залишається величі.

Не йди позаду мене – можливо, я не поведу тебе. Не йди попереду мене – можливо, я не піду за тобою. Іди поруч, і ми будемо одним цілим.

Навіть маленька мишка має право на гнів.

Я страждаю, коли згадую, як багато було сказано хороших слів і як багато обіцянок зламано. У цьому світі забагато говорять ті, хто взагалі не має права говорити.

Той, хто розказує історії, править світом.

Жаба не випиває ставка, в якому живе.

Я був на краю землі. Я був на краю вод. Я був на краю неба. Я був на краю гір. Я не знайшов нікого, хто не був би моїм другом.

Якщо ти маєш що сказати – підведися, аби тебе побачили.

У білої людини надто багато начальників.

Людина має сама виготовляти свої стріли.

Дитина – гість у твоєму домі: нагодуй, навчи і відпусти.

Запитай від серця, і дістанеш відповідь від серця.

Коли бачиш, що гримуча змія готується до удару, – бий першим.

Неможливо розбудити того, хто вдає, що спить.

Коли людина молиться один день, а потім грішить шість, Великий Дух гнівається, а Злий Дух сміється.

За течією може пливти навіть дохла риба.

В душі не буде веселки, якщо в очах не було сліз.