Останнім часом у різних «сусідніх країнах» відбулося кілька конгресів та симпозіумів родинної тематики. Ви про них щось чули? Цікаво, і чого ж це так…
Про те, що було
У травні відбувся VI міжнародний конгрес сімей у Мадриді. Ну добре, це було давно, можна й забути. У серпні (23-26) відбулася зустріч сімей, організована священиками конгрегації Воплоченого Слова; її провели в Казані (Росія). Ну добре, це російські новини, вони можуть бути для нас мало цікавими. Наприкінці місяця, а саме з 29 серпня по 1 вересня, тобто зовсім недавно, у Трнаві (Словаччина) відбувся VII Європейський конгрес Родин на тему «Культура та моральні цінності сім’ї в глобалізованому суспільстві». Під яку рубрику списати відсутність відомостей про цей захід – під ту, що «це не в нас, це далеко, і взагалі»?
Отже, що відбулося. Вочевидь до певного місця з’їхалося скільки-то там людей, вони поговорили про те, що родина є основою суспільства, що її необхідно підтримувати і захищати.
Темою російської зустрічі були слова святого апостола Павла з Послання до коринтян: «Чувайте, стійте у вірі». Метою цього заходу було замислитися над вірою як даром для кожної сім’ї. Присвятили його підготовці до Року Віри. Учасники щодня мали Службу Божу, спільну Літургію годин, молитву на Розарії. Теодор Мацапула ВС, головний організатор зустрічі, говорив на тему «Чеснота віри: зростання і випробування». Під час проповідей священики розглядали поняття віри, а також наголосили, що для родинного життя важливо молитися, читати Святе Письмо і жити ним. Загалом у цій зустрічі було близько 80 учасників з Росії (з тих парафій, де служать священики Воплоченого Слова) і 13 осіб з України, представники Третього чину Воплоченого Слова та батьки сестер-монахинь, які служать у Росії.
Тобто на цій зустрічі навіть «наші люди» були. Однак крім малесенької інформації, підготовленої ієромонахом Теодосієм Савчуком ВС, інших розповідей для преси не з’явилося.
Трнава: матеріали будуть…
Організатор події – словацьке відділення Міжнародної Конфедерації рухів християнських сімей у співпраці з Конференцією єпископів Словаччини та архідієцезією міста Трнави. Зустріч присвятили 1150-річчю приходу у Словаччину святих Кирила і Мефодія та 15-річчю заснування Університету в Трнаві, який носить імена цих Апостолів Слов’ян. Бо загалом у Словаччині цей рік відзначають як рік Кирила і Мефодія.
У конгресі взяли участь представники Церкви Словаччини та члени Міжнародної Конфедерації рухів християнських сімей з різних країн, зокрема з Франції, Італії, Чеської Республіки та Іспанії. Обговорювали тему – вочевидь, найважливішу для сьогодення: сім’я в контексті тих змін, що вже настали в європейському та загальносвітовому суспільстві, і наявних тенденцій до виразного погіршення становища самого інституту сім’ї.
«Багатим і насиченим є календар роботи конгресу», повідомляли інформації про цей захід. Але детальний пошук про те, чим саме був багатий і насичений цей календар, приводили на різні сайти, де різними мовами наводилося одне й те саме ключове повідомлення о.С.Луговського зі Словаччини, яке він написав для Ватиканського радіо. В повідомленні йшлося про те, що конгрес відбувається, і що він важливий. На запит (безпосередній, до організаторів), де можна дізнатися про обговорення, дискусії, круглі столи цього міжнародного і важливого заходу, я дістала відповідь: матеріали будуть опубліковані у 5-му номері словацького журналу Товариства християнських родин «Familia», який вийде друком приблизно в грудні місяці. Тобто – матеріали будуть, але…
Де у вас тут суть?
Коли беру участь у таких конференціях, з’їздах і конгресах, то запитую їхніх учасників та організаторів: скажіть, будь ласка, в чому полягає головне завдання цього конкретного заходу. Якщо тільки в тому, щоби зібратися й поговорити, то давайте будемо відверті: гроші, потрібні для триденного з’їзду кількох десятків учасників (житло, харчування, екскурсії, подарунки, оренда приміщень для засідань), можна було би просто передати кільком потребуючим сім’ям, адресно, і це була би велика користь для СІМ’Ї – що конкретної, що сім’ї як інституту. Потрібно поставити галочку в списку заходів? Заради цього немає потреби вкладати стільки зусиль.
Який сенс у тому, що віруючі люди, які й без того прекрасно знають і розуміють цінність сім’ї як основи суспільства і цивілізації, розповідатимуть одне одному те, в чому вони й так самі переконані??
Натомість якщо завданням таких заходів є поширення інформації про них поза межі Церкви, то саме це завдання раз по раз залишається або невиконаним, або виконаним украй погано. Перечитайте початок статті. Де інформація про згадані заходи?
Думка фахівця
На різних заходах сімейно-подружньої тематики частим гостем є Галина Маслєннікова – працівник Центру сім’ї Архиєпархії Матері Божої з центром у Москві. Коли ми говорили про прикру відсутність інформації щодо згаданих заходів, вона відповіла:
– Ця тема – «непрохідна», не користується масовим попитом та успіхом. ЗМІ люблять скандальні сюжети. Їх у нас немає. Ми тихо рятуємо покалічених системами охорони здоров’я, освіти, народжуємо дітей. Природна сім’я – ну про що тут писати? Це ж не скандальне розлучення, яке «заслуговує на увагу».
А конгреси й конференції потрібні для спілкування однодумців. Просто хоч би для того, щоб не почуватися «білою вороною» або круглим ідіотом у цьому переверненому світі… До того ж, чимало лідерів тих аби інших рухів з’являються саме після відвідання тематичного конгресу. Якщо тема «зачепила» людину, яка творчо мислить, то вона починає копати, шукати, доносити до інших, спершу до близьких і знайомих, потім далі, наскільки вистачить запалу…
Журналісти на таких заходах бувають – але рідко коли пишуть. Скажімо, нещодавно в Москві відбувся фестиваль «9-й місяць», наша команда активно брала в ньому участь, особливо в медичній конференції для акушерів-гінекологів, педіатрів та фахівців з допоміжних репродуктивних технологій. Чи ви бодай щось чули про цей фестиваль? А журналісти там були…
Ось 22-23 вересня Дрогобицький науково-просвітницький центр святих Йоакима і Анни проводитиме IV міжнародну науково-практичну конференцію з питань сім’ї та виховання. Сподіваюся там виступити з доповіддю. Цікаво, чи в Україні вистачить журналістів для висвітлення цього заходу?
Підсумок, або на півдорозі
Зі слів Галини Олександрівни випливає та підбадьорлива інформація, що такі заходи мають свій сенс, принаймні підтримати на дусі учасників прородинних рухів. І з цим не можна не погодитися: фактор дуже важливий. Однак далі ми говорили про журналістів і нежурналістів, і про те, що не тільки на світські засоби масової інформації можна розраховувати – або нарікати за їхню незацікавленість. І зійшлися на тому, що зараз, з одного боку, не таке становище, аби чекати ласки від журналістів; а з іншого – ну не хочуть світські медіа друкувати чи надавати свій ефір, то й на здоров’я їм, «нехай собі як знають», а в нашому розпорядженні – неоране поле інтернету, купа блогових платформ, фейсбук, твіттер, що завгодно.
І саме тому я пишу оцю зведену інформацію про те, чого ми не дізналися. Не щоби знову вилаятися на те, що мене особисто у цьому світі не влаштовує. Свого часу Папа Войтила, наш блаженний Йоан Павло ІІ, дуже гарно показав напрямок діяльності за сумних обставин. Під час чергового приїзду до Польщі він ласкаво дякував полякам за те, що вони зробили з його минулого візиту – а не дорікав їм за те, чого вони ще не зробили або що зробили неналежно… І це так втішило людей, що вони доклали більше зусиль до того, про що Папі йшлося.
Чи буде належне висвітлення дрогобицької зустрічі? Чи поїде хтось від України на віденську конференцію пролайф, яка відбудеться 4-8 жовтня? Чи не завершиться чергова справа маленькою інформацією про те, що захід провели, і на цьому все?
Ми не тільки не можемо, а й не повинні чекати, поки якийсь «хтось» це зробить, напише, сфотографує, зніме і вивісить на ютубі. Кожен, хто має під пальцями клавіатуру, здатен стати учасником нової євангелізації. Кожен, хто був учасником якогось заходу, важливого для віри, Церкви, людства.
фінансово.
Щиро дякуємо!
