Едвард Ґєрек, Перший секретар Центрального комітету Польської об’єднаної робітничої партії, прокоментував обрання польського кардинала Кароля Войтили на Папу Римського словами: «Товариші, у нас проблема».
Для комуністів це справді була серйозна проблема, і їхня реакція докорінно відрізнялася від реакції решти суспільства. Про це пише Vatican News.
У понеділок 16 жовтня 1978 року, близько 19:00, звістка про обрання Святішого Отця облетіла весь світ. Коли зібрані на площі св.Петра побачили новообраного Папу — зазнали шоку, бо гадки не мали, хто це такий. Польський кардинал Кароль Войтила, який прийняв ім’я Йоана Павла II, звернувся до зібраних італійською мовою, з характерним для нього гумором. «Уже тоді цей поляк із далекого краю одразу здобув довіру та симпатії вірян», — каже історикиня, докторка Єва Жечковська з Інституту історії Люблінського католицького університету ім.Йоана Павла II.
Що тоді робилося в Польщі? Перший секретар ЦК ПОРП Едвард Герек вийшов до Політбюро зі словами: «Товариші, у нас проблема». Рішення Колегії кардиналів стало величезною несподіванкою для комуністів — про що свідчить той факт, що провідна пропагандистська програма Польського телебачення «Dziennik Telewizja» розпочалась із запізненням. «Було надано лише дуже коротке повідомлення про обрання нового папи. У державній пресі не знайти було ширшої інформації. ‘Trybuna Ludu’ також містила тільки коротеньку інформацію з цього питання», — каже докторка Жечковська. Дещо ширші повідомлення вийшли в журналах ‘Tygodnik Powszechny’ та ‘Słowo Powszechne’, що були пов’язані з PAX — організацією, утвореною 1947 року за співпраці з радянським НКВС, щоб «примирити» польських католиків із комуністичним правлінням.
«Tygodnik Powszechny» на цей день вийшов у папських кольорах, а слова «Habemus Papam» набрали великим шрифтом. Детальна інформація про рішення конклаву була опублікована в дописах Єжи Туровича з Рима. У «Słowie Powszechnym» з’явилися фотографії, біографія Папи та коментарі людей, зібрані у Вадовіцах та Кракові.
— У комуністів справді була проблема: бо на найвищій церковній посаді опинилась людина, яка комунізм знала. Яка знала цю систему не лише з книжок чи документів, а й з особистого досвіду. У нас є радянські звіти з того періоду, які свідчать, що комуністична влада Польщі та Радянського Союзу дуже боялася обрання польського Папи, — каже Єва Жечковська.
Міністр закордонних справ СРСР Андрій Громико, який був на аудієнції у Святішого Отця в січні 1979 року, рапортував у Москву: «Маємо сильного противника». Через кілька місяців у розмові з Едвардом Ґєреком він сказав, що Йоан Павло II становитиме велику проблему для комуністів — як у відносинах із Польською Народною Республікою, так і з Радянським Союзом.
— Вони передбачали, що Йоан Павло II захоче змінити політику Ватикану щодо Радянського Союзу. Він зміцнить і відбудує католицькі спільноти в таких радянських країнах, як Литва, Білорусь та Україна, — додає історикиня Люблінського католицького університету.
Через кілька днів після обрання Папи Войтили головний редактор тижневика «Політика» Мечислав Раковський написав, що це нечувано зміцнює католицизм у Польщі, натомість послаблює позиції Польщі в соціалістичному блоці. І продовжив: «Я вже чую, як товариші в Москві кажуть, що тепер поляки мають Бжезинського у Вашингтоні, а в Римі — Войтилу. І хоч це підвищує наш авторитет у світі, та створює для нас велику проблему».
У своїй викривленій логіці комуністична влада навіть намагалася перетворити обрання Кароля Войтили на власний успіх. Обрання польського папи, в їхньому тлумаченні, мало продемонструвати, що в Польщі все прекрасно зі свободою релігій. Обрання поляка на цю найвищу церковну посаду мало стати доказом того, що католицизм у Польщі процвітає та функціонує краще, ніж у західноєвропейських країнах, де «ширяться різні проблеми морального характеру».
Священники, пов’язані з комуністами, по‑різному відреагували на обрання. Наприклад, голова правління «Карітасу», керування яким перехопила комуністична влада, заявив: обрання кардинала Войтили «свідчить про те, що світ рухається до соціалізму».
— Це був досить дивний коментар; але, схоже, ці люди почали побоюватися наслідків за свій непослух Церкві. Тому це обрання засмутило й налякало їх, — каже докторка Єва Жечковська.
Однак громадськість з ентузіазмом вітала Папу-слов’янина. Єпископ Ігнатій Токарчук сказав: на звістку про обрання кардинала Войтили Польща спершу впала в невіру, потім у подив, і зрештою — у величезну радість. Публіцист Стефан Кіселевський писав про «потрясіння душ і розумів». «Народ отямився за якусь годину і виражав свою радість спонтанно, без наказу і без страху», — каже Єва Жечковська.
Коли до комуністів дійшло, якого серйозного противника вони отримали, — вони швидко активували таємні служби, які вже доти довгі роки проникали в оточення та збирали інформацію про священника, а згодом єпископа і кардинала Кароля Войтилу. «Про нього насправді багато знали: з ким він приятелював, із якими середовищами спілкувався, які мав інтереси та захоплення, а також яким було його значення у Вселенській Церкві. Зі звітів польських і радянських таємних служб видно, що цей інтерес до новообраного Папи посилився», — додає працівниця Люблінського католицького університету.
фінансово.
Щиро дякуємо!
