«Любов – це перш за все дар, а потім вже заповідь», – підкреслив Бенедикт XVI перед молитвою «Ангел Господній» у неділю, 4 листопада. Повчання Папи було повністю присвячено літургійному читанню Євангелія, яке пропонує саме заповідь любові.
Промовляючи до кількох тисяч римлян та паломників, які не зважаючи на дощову погоду зібралися на площі Святого Петра у Ватикані, Святіший Отець коментував євангельський уривок, в якому розповідається про те, як Ісус навчав про найбільшу заповідь.
Цією заповіддю є заповідь любові, яка має подвійний вимір: любити Бога і любити ближнього. «Святі, яких ми нещодавно вшановували всіх разом в одному урочистому святі, є якраз тими, хто, довіряючи Божій благодаті, намагалися жити цим фундаментальним законом», – сказав Бенедикт XVI, пояснюючи, що цю заповідь здійснити може лише той, хто живе в глибоких стосунках з Богом, «подібно, як дитина стає здатною любити, якщо має добрі стосунки з мамою і татом».
«Перше, ніж бути заповіддю, – вів далі Папа, – любов є даром, дійсністю, пізнати та зазнати яку дає Бог, так що вона, немов зерно, може прорости у нас та розвинутися в нашому житті». Бо якщо Божа любов глибоко закоренилася в людині, то така людина, за словами Святішого Отця, стає здатною полюбити навіть того, хто цього не заслуговує, подібно, як Бог ставиться до нас. «Батько і мати люблять дітей не лише тоді, коли вони цього заслуговують, вони їх люблять завжди, очевидно, допомагаючи їм зрозуміти помилки», – зауважив Бенедикт XVI, додаючи, що це від Бога ми вчимося завжди прагнути добра і тільки його, а тоді закликав: «Навчімося дивитися на ближнього не лише своїми очима, але й Божим поглядом, який є поглядом Ісуса Христа. Поглядом, який розпочинається з серця і не зупиняється на поверхні, виходить за межі того, що кидається в очі на перший погляд, й уміє збагнути глибокі сподівання іншої особи».
У цьому контексті Папа зазначив, що відбувається зворотній процес: відкриваючись на ближнього, такого, яким він є, я відкриваюся також на пізнання Бога. «Любов Бога і ближнього, – додав він, – невіддільні. Ісус не винайшов ні однієї, ні другої, але об’явив, що вони, по-суті, є однією заповіддю, і зробив це не лише у притчах, але, передовсім, Своїм свідченням: Особа Ісуса та все Його таїнство втілюють єдність любові Бога та ближнього, немов вертикальне та горизонтальне рамена хреста».
Святіший Отець також додав, що Спаситель дарує нам цю подвійну любов у Пресвятій Євхаристії, даючи Себе Самого, а ми, нагодовані цим Хлібом, любимо одні одних так, як Він полюбив нас. «Дорогі друзі, – закликав на завершення Бенедикт XVI, – за заступництвом Пречистої Діви Марії молімося за те, щоб кожен християнин умів виявляти свою віру в єдиного істинного Бога світлим свідченням любові до ближнього».
За матеріалами: Радіо Ватикан
фінансово.
Щиро дякуємо!
