Під час своєї першої загальної аудієнції Папа Франциск розповів, як найкраще пережити Великий Тиждень: із замкненості в собі вийти назустріч ближнім.
Зустріч з десятками тисяч прочан відбувалася у середу, 27 березня, на площі Святого Петра у Ватикані та проходила згідно з прийнятою схемою: Святіший Отець проїхав у відкритому джипі між секторами з паломниками, далі прозвучало читання євангельського уривку, після якого Папа виголосив повчання. А далі почалися нововведення: папські співробітники з Державного Секретаріату зачитували підсумок катехизи звичними під час таких зустрічей мовами, після яких Святіший Отець виголошував вітання італійською мовою, яке ті ж співробітники перекладали відповідною мовою. Це стосувалося й іспанської мови.
На початку Папа Франциск зазначив, що після Пасхи повернеться до циклу катехиз, присвячених Рокові віри, які розпочав його попередник Бенедикт XVI. А цього разу своє повчання він присвятив Страсному Тижню.
Що ж для християнина означає наслідувати Ісуса на Його дорозі на Голготу? Святіший Отець нагадав, що під час Свого земного життя Христос розмовляв з усіма, з відомими особистостями і з незнаними, з багатим юнаком і бідною вдовою, з могутніми і слабкими, несучи всім Боже милосердя і прощення, надію та розраду. «Бог не чекав, поки ми підемо за Ним, але Сам вирушив нам назустріч», – наголосив Папа Франциск, додаючи, що Ісус переживав щоденну дійсність простих людей, навіть зазнав зради друга: «У Ньому Бог дав нам впевненість у тому, що Він з нами, посеред нас. «Лисиці, – сказав Ісус, – мають нори й птиці небесні – гнізда, а Син Чоловічий не має де голову прихилити» (Мт 8,20). Ісус не має дому, тому що Його домом є люди, ним є ми, Його місія – відкрити всім Божі ворота, бути присутністю Божої любові», – наголосив Святіший Отець, зазначивши, що під час Страсного Тижня ми переживаємо вершину цього шляху, «цього задуму любові, яким пронизана уся історія взаємин Бога з людством».
Ісус не переживав цю любов, що веде до жертви, пасивно, як фатальну долю. Звісно, Він не приховував Свого хвилювання, але ввірився Небесному Отцеві. Святий Павло в посланні до Галатів писав, що Ісус «полюбив мене і віддав себе за мене». «Кожен з нас може сказати: Він мене полюбив і віддав себе за мене. Кожен може сказати оте «за мене», – зауважив Папа. – А що це все означає для нас? Означає, що це також моя, твоя, наша дорога. Переживати Великий Тиждень, наслідуючи Ісуса не лише зі зворушенням серця, переживати Страсний Тиждень, наслідуючи Ісуса, означає навчитися виходити із замкненості в собі, щоб виходити назустріч ближнім, іти на околиці існування, першими виходити назустріч братам і сестрам, особливо тим найвіддаленішим, забутим, тим, які потребують зрозуміння, розради, допомоги».
Переживати Страсний Тиждень також означає дедалі більше входити в Божу логіку, в логіку хреста, яка «не є, передусім, логікою болю та смерті, але логікою любові та дарування себе, що приносить життя». Наслідування Ісуса, за словами Святішого Отця, вимагає «виходити із замкненості в собі» подібно, як, Бог вийшов нам назустріч, «поставив Свій намет між нами, щоб принести нам милосердя Бога, Який спасає та дарує надію. І ми, якщо хочемо іти за Ним і залишатися з Ним, то не повинні вдовольнятися перебуванням у кошарі з 99-ма вівцями, ми повинні «вийти», шукати разом з Ним загублену овечку, ту найвіддаленішу».
Хтось може сказати, що не має часу, що це важко, що не може багато зробити своїми малими силами. «Часто, – зауважив Папа, – вдовольняємося якоюсь молитовкою, недільною розсіяною та непостійною Службою Божою, якимось жестом милосердя, але нам бракує тієї відваги, щоб «вийти» для того, щоб нести Христа». У цьому ми подібні до святого Петра, який щойно почувши від Ісуса про страждання, смерть і воскресіння, про дарування себе, кличе Його набік та дорікає Йому. Але Ісус відповідає одними з найжорсткіших слів в Євангелії: «Геть від мене, Сатано! Бо гадаєш ти не про те, що Боже, лише про те, що людське» (Мк 8,33). «Бог завжди мислить з милосердям. Не забувайте цього: Бог завжди мислить милосердно. Він – милосердний Отець», – закликав Святіший Отець, пригадавши образ милосердного батька та милосердного самарянина з Євангельських притч.
«Страсний Тиждень, – сказав на завершення Папа Франциск, – є часом благодаті, який Господь нам дарує, щоб відкрити двері наших сердець, нашого життя, наших парафій, щоб «вийти» назустріч іншим, зробити їх ближніми, щоб принести світло та радість нашої віри… Бажаю всім добре пережити ці дні, відважно наслідуючи Господа, несучи в собі проміння Його любові всім, кого зустрічаємо».
За матеріалами: Радіо Ватикан
фінансово.
Щиро дякуємо!
