Літургійні читання на вівторок ХХVІ звичайного тижня, рік ІІ (РКЦ)

Римо-католицький календар

Вівторок ХХVІ звичайного тижня, рік ІІ

Перше читання
Іов 3, 1-3. 11-17. 20-23

Читання з Книги Іова.

Іов розтулив уста й лихословив свій день. Він почав говорити й мовив: «Нехай загине день, коли я народився і ніч, що сказала: “Зачався чоловік!” Чому, вже у лоні матері, не вмер я? Чому, як вийшов з утроби, не загинув? Навіщо прийняли мене коліна? Навіщо було мені ссати груди? Тепер лежав би, спочивав би я, спав би й мав би спокій з царями й радниками краю, які споруджують собі мавзолеї; або з князями, які мають золота багато і які наповнюють свої палати сріблом. Або не було б мене, як закопаного викидня, чи як немовляток, які не бачили світу. Там не шаліють більше злочинці, там спочивають знеможені.
Навіщо дано світло бідоласі, і життя тим, яким гірко на душі? Тим, які виглядають смерті, а її немає, тим, які шукають її більш, ніж скарбів; тим, які радіють без міри, веселяться, коли знайдуть домовину! Людині, для якої дорога прихована, яку Бог огородив навколо мрякою».

Слово Боже.

Псалом респонсорійний
Пс 88 (87), 2-3. 4-5. 6. 7-8 (П.: пор. 3а)

Моя молитва хай дійде до Тебе.
Або: Нехай моя молитва, Господи, дійде до Твого лику.

Господи, Боже мого спасіння! * 
Вдень і вночі я волав перед Тобою.
Нехай дійде до Тебе моя молитва; *
прихили своє вухо до мого благання.
   
Адже моя душа сповнена горя, *
і моє життя наблизилося до шеолу.
Я віднесений до числа тих, які сходять до ями, *
я став немов безпомічна людина.
    
Я став немов вільний серед мертвих, — *
немов убиті, які лежать в могилах,
котрих Ти більше не споминаєш, — *
вони відсічені від руки Твоєї.
    
Ти мене вкинув до преглибокого рову — *
в темряву, у безодню.
Твій гнів тяжів наді мною, *
Ти впокорював мене усіма хвилями своїми.

Спів перед Євангелієм
Мк 10, 45

 Алілуя, алілуя, алілуя.

Син Людський прийшов, щоби послужити
і душу свою як викуп за багатьох віддати!

 Алілуя, алілуя, алілуя.

Євангеліє
Лк 9, 51-56

† Читання святого Євангелія від Луки.

Коли набли­жа­ли­ся дні Ісусового вознесіння, Він твердо по­становив іти в Єрусалим. І Він послав вісників перед собою. І, вирушивши, вони прибули до самарійського села, щоби приго­ту­вати Йому ночівлю. А ті не прийняли Його, бо Він мав вигляд того, хто йде до Єрусалима.
І, побачивши це, учні Яків та Йоан сказали: «Господи, хочеш, ми ска­жемо, щоб вогонь зійшов з неба і пожер їх?» Та, обернувшись, Він скартав їх. І вони пішли до іншого села.

Слово Господнє.

Біблійні роздуми:

Сини грому (курс «Дабар»)

Не зовсім вороги (о. Петро Октаба ОР)