Україна

«Домашня опіка» в Україні: шкода, що проект буде припинено

20 Квітня 2013, 12:24 2442
Домашня опіка

Нещодавно представниці українського «Карітасу» побували на конференції у Чехії. Тепер вони діляться своїми думками щодо проекту, фінансування якого цього року, на жаль, припиняється.

 

Як змінився проект «Домашньої опіки» за майже 15 років діяльності в Україні?

Галина Курницька, національний координатор проекту: Змінилося дуже багато – цільові групи, спектр послуг, кваліфікація працівників, документація, підходи. Але найважливіше не змінювалося: у центрі діяльності «Домашньої опіки» перебуває людина у кризі, її потреби, бажання, пріоритети, культурні цінності.

Останніми роками проект реалізовувався у 13 містах України. А саме: у Львові на базі двох соціальних установ – Карітас-Львів УГКЦ і Шпиталю ім. Митрополита Андрія Шептицького; у Соснівці, Бродах, Жовкві, Тернопілі, Бориславі, Івано-Франківську, Києві, Стрию, Хмельницькому, Коломиї, Одесі, Донецьку. На сьогодні географія проекту звужена до восьми міст і, відповідно, охоплює  меншу кількість людей, із якими ми працюємо. Це приблизно 600 осіб похилого віку. Ще кількасот охоплено інформаційними послугами, та кілька десятків – послугами пунктів прокату реабілітаційного обладнання.

У центрі уваги «Домашньої опіки» знаходяться не окремі проблеми людини, а ціла її особистість і середовище, яке її оточує. Працівники Карітасу України намагаються якомога краще допомагати людям, беручи до уваги їхні не лише фізичні, а й духовно-психологічні проблеми. Працівники «Домашньої опіки» допомагають членам сім’ї налагодити позитивні стосунки, а також навчають правильного догляду за хворими, психологічно супроводжують після втрати близької людини.

Які ще організації у нас надають такі послуги?

Державні територіальні центри соціальних служб. Двічі на тиждень самотнім непрацездатним людям, кажучи узагальнено, надаються соціально-побутові послуги – все, що потрібно самотньому: і прибрати, і купити, і поговорити… Також є локальні платні служби догляду за хворими людьми похилого віку. А з громадських організацій такі послуги комплексно надає ще Червоний Хрест.

Домашня опіка, Оломоуц

А в чому полягала ваша участь у міжнародній конференції з медичної опіки, що відбулась у Чехії?  

Наталя Масник, координатор проекту в Тернополі: Поїздка була пізнавальною – ми побачили, як працює «Домашня опіка» міста Оломоуц, обмінювались досвідом та напрацюваннями. Опіка Карітасу Чехії поділяється на медичну і соціальну. Важливо, що їхні підопічні мають медичне страхування, і це спрощує та покращує надання наших послуг, гарантує підтримку з боку держави.

Також ми представили досвід українського Карітасу у наданні медико-соціальних послуг. У вітчизняному проекті – я знаю – працюють достатньо кваліфіковані та досвідчені люди. Єдина проблема проекту – те, що бракує коштів та сприяння з боку держави чи «своїх» жертводавців. Мене дивує: чому кожен думає лише про себе і – максимум – про власних батьків, навіть не про родичів, і вже точно не про старість свого покоління?

Наскільки відрізняється сам досвід медичної опіки працівників Карітасу в Україні та Чехії?

Оксана Поясик, координатор проекту в Коломиї: В Україні ми маємо право надавати тільки соціальну допомогу – підтримувати порядок у помешканні, забезпечувати продуктами харчування, годувати підопічних, та ще гігієна у нашому віданні. А в Чехії важливішим є медичне обслуговування.

Безумовно, відрізняє нас і те, що наш проект мало не 15 років фінансується з кишені іноземців (На сьогодні донорами проекту є фонд "Примирення, відповідальність і майбутнє" та Карітас Німеччини. – Прим. ред.). А в ідеалі працівники Карітасу, ті, хто обслуговує потребуючих українців, які все життя працювали на державу і сплачували їй податки, мали б за системою різних форм страхування діставати гідну зарплату і далі розвивати проект. А не так безглуздо припиняти цю справу…

Домашня опіка

Чи дістаєте ви на регіональному рівні бодай якусь підтримку від влади або приватних благодійників?

Наталя Масник, координатор проекту в Тернополі: Так, ми дістаємо певну фінансову підтримку від місцевих спонсорів, – це заможні люди, які безпосередньо знайомі з роботою Карітасу і високо поважають її. Але таке фінансування становить від 2 до 5% загального бюджету.

Чи зможуть українські центри «Домашньої опіки» продовжити своє функціонування після того, як закордонне фінансування припиниться?

Галина Курницька, національний координатор проекту: Не зможуть. Проект зараз працює на безоплатній основі з боку пацієнта і фінансується винятково доброчинцями.

Якщо стане можливою модель із повним або частковим фінансування за рахунок підопічного, членів родини, приватних доброчинців або ж за рахунок державного замовлення на медико-соціальні послуги, – майбутнє у проекту є.

Сьогодні у нас, працівників Карітасу України, є завдання: розробити механізм, за яким програма «Домашня опіка» буде на національному рівні включена в систему медико-соціальних послуг. Ми маємо трьох лобістів – і чимало віри, що компромісу з владою можна досягнути.

Домашня опіка, Оломоуц
Домашня опіка, Коломия

Надія Чорна, Карітас України

 

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

pb.ua: 4731 1856 1920 9130

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: