Одружилися ми з Вірою 2001 року. Живемо в Луганській області. Усе було добре, та не давав нам Бог дітей.
Медицина причин безпліддя не виявила. І по бабках та екстрасенсах ми тоді попоходили чимало… «Нетрадиційна медицина», звісно, виявляла купу прерізних причин.
А ще у нас була бабуся Марія – бабуся моєї дружини. Вона була з тих католиків, які й за комуністів не втратили надії та віри. Походила вона з тих земель Польщі, які потім стали частиною радянської Білорусі. На Донбасі католицьких храмів не було, тож своїх п’ятьох дітей та пізніше онуків бабуся намагалася виростити у вірі сама, а хрестити їх возила у Прибалтику та Білорусь.
1993 року в Луганськ приїхав о.Гжегож Рапа з Польщі, організував парафію Різдва Пресвятої Богородиці, й бабуся Марія про це дізналася. Вік їй уже не дозволяв часто їздити зі Стаханова до Луганська, хіба що двічі-тричі на рік, аби посповідатися й причаститися. Вона гаряче бажала, щоб її сім’я також з’єдналася з Господом у таїнствах. Однак за її життя цього не сталося. Наприкінці 2003 року вона померла.
Ховав її о.Гжегож. За деякий час після похорону частина дітей та онуків із сім’ї Девгуть захотіли поспілкуватися з ним. Так почалися зустрічі та бесіди з о.Гжегожем на квартирі, де раніше жила бабуся Марія. На ті зустрічі ходила моя дружина, з часом приєднався і я.
Хоч я й був охрещений у Православній Церкві, та віруючим мене назвати не можна було. Потроху, під час цих бесід, також і на вельми особисті теми, знайшлися відповіді на багато питань, з якими було важко дати раду (серед них і запліднення у пробірці). З плином часу в нас виникла міцна парафія, куди по неділях приїздить служити св.Месу о.Гжегож або його вікарій, о.Андрій. Приїздять до нас також сестри-бенедиктинки з м.Бара Вінницької області: с.Владислава і с.Гіацинта.
Отець Гжегож ревно дбає про парафіян, зокрема організовує поїздки-паломництва до Польщі, святими місцями. Ми з дружиною Вірою кілька разів були у таких місцях: у Кракові, Любліні, Варшаві, Непокалянові, в Ченстохові… Побували ми на реколекціях у Колішанах («Вогнище любові»), двічі були в Меджугор’ї. Позаминулого року Віра ходила на паломництво Запоріжжя–Мелітополь. І хоч би де ми були – всюди просили Господа і Пресвяту Богородицю дарувати нам дітей та зміцнити нашу віру. Замовляли молебні у цьому нашому найважливішому намірі…
Як каже Господь – стукайте, і вам відчинять. Ми не втрачали надії упродовж усіх цих років. І Господь вислухав наші молитви, черговий раз здійснив чудо. Зараз нашій донечці 8 місяців, гарненька здорова дівчинка. Слава Господу нашому! Назвали ми її на честь Пресвятої Богородиці – Марією.
Нам уже по 40 років, і щастю нашому немає меж. Ми славимо Господа і Його Пресвяту Матір, за Її заступництво. І закликаємо сім’ї, які ще не мають дітей, не впадати у відчай, віддати свої проблеми в руки Господа і уповати на Його милосердя.
Віталій та Віра, м.Стаханов
фінансово.
Щиро дякуємо!
