Сьогодні у Ватикані розпочалася ХХ пленарна сесія Папської Ради у справах мігрантів та подорожуючих, що розглядатиме тему: «Душпастирське дбання Церкви в контексті вимушеної міграції». Вона триватиме до 24 травня, і її вершиною стане аудієнція у Папи Франциска, запланована на п’ятницю.
Обговорюватиметься, зокрема, новий документ цього ватиканського відомства «Прийняти Христа у біженцях та у вимушених переселенцях», що буде оприлюднений у червні цього року.
Серед 25 учасників Пленарної сесії – кардинали, архиєпископи та єпископи з різних країн світу, 19 радників – фахівців із питань, які стосуються людської мобільності.
Розглядається душпастирська опіка біженцями та особами, що перебувають у ситуації примушеної мобільності і зазнають порушення людських прав. Серед причин, що примушують людей переміщатись як у межах власної країни, так і поза її кордонами, – політичні, соціальні та економічні, збройні конфлікти, кліматичні зміни тощо. Ця сфера включає також торгівлю людьми ,сексуальну експлуатацію та примусову працю, дітей-солдатів та осіб без громадянства.
Ватиканські обговорення стосуватимуться найскладніших ситуацій, що склалися на Близькому Сході, в Латинській Америці, на Далекому Сході, в Океанії та країнах Центральної та Північної Америки. На сьогодні можна тільки порадуватися, що проблеми української міграції не становлять аж такого виклику для профільної Папської Ради. Питаннями душпастирства мігрантів у нас займається головно Пасторально-місійний відділ УГКЦ, очолюваний владикою Йосифом Міляном.
Спеціальна сесія буде присвячена 25-річчю заснування Папської Ради в справах мігрантів та подорожуючих. 1988 року блаженний Папа Йоан Павло ІІ Апостольською Конституцією «Pastor bonus» підніс до рівня Папської Ради попередню Комісію душпастирської опіки мігрантами та подорожуючими, яку 1970 року заснував Папа Павло VІ. У Службі Божій, яку очолить кардинал Антоніо Марія Вельйо, Президент цього ватиканського відомства, візьмуть участь представники різних громад мігрантів, які живуть у Римі.
Перед початком ХХ Пленарної зустрічі Папської Ради душпастирства мігрантів і подорожуючих, присвяченої вимушеній міграції, кардинал Антоніо Марія Вельйо, який очолює цю Раду, розповів, зокрема, про причини обрання цієї теми та про стан душпастирства у цій галузі.
На сьогодні у світі, сказав він, припускається число у 16 мільйонів «міжнародних» біженців та ще майже 30 мільйонів біженців «внутрішніх», які змушені втікати з огляду на порушення людських прав. А з урахуванням жертв природних та техногенних катастроф, це число сягає 100 мільйонів. Багато місцевих Церков докладають іноді надзвичайних зусиль, аби допомагати людям, які змушені мігрувати. Щодо великих міжнародних організацій, то кардинал Вельйо відзначив Єзуїтську Службу Біженців, яка стала «незамінним церковним засобом, що діє на користь біженців та внутрішніх примушених переселенців», важливий вклад у цю справу робить Міжнародна Католицька Комісія в справах міграції, а також численні осередки «Карітасу». Префект Папської Ради душпастирства мігрантів і біженців відзначив також мережу “Talitha Kum”, яка об’єднала понад 600 черниць із 22-х Згромаджень. Вони у 80-ти країнах світу здійснюють різні ініціативи, призначені для допомоги жінкам, які є жертвами торгівлі людьми та примусової проституції.
Проблеми міграції та душпастирства мігрантів стосуються також і нас, і навряд чи можна очікувати їх самовільного вирішення, враховуючи, що між 1991 і 2010 роками чисельність населення в Україні скоротилася з 51,7 млн. до 45,9 млн., до 2050 року половину населення становитимуть люди, старші за 45 років, а середня заробітна плата в Україні (281 $США) утричі нижча за середній заробіток мігранта (820 $США).
За даними Міжнародної організації з міграції на вересень 2011 р., 6,5 млн вихідців з України перебувають в офіційній трудовій міграції – тобто 14,4% населення працює головно у Росії, Німеччині, США, Ізраїлі, Чехії, Угорщині, Польщі. Натомість 200 тис. іммігрантів офіційно зареєстровані у нашій державі, і ще 5,3 млн. осіб народилися не в Україні. 54% трудових мігрантів зайняті у галузі будівництва, 17% займаються домашнім доглядом, по 9% – сільськогосподарськими роботами і торгівлею, 6% зайняті у промисловості. За оцінками МОМ, приблизно чверть мігрантів мають неврегульований статус.
Як саме реагуватимуть на ці проблеми українські власті й чи підуть вони назустріч старанням Церкви? Щодо ситуації на Близькому й Далекому Сході та країнах Латинської Америки префект Папської Ради сказав: «На жаль, наш дикастерій не раз дізнавався про складні ситуації, в яких місцеві Церкви хотіли б надати будь-яку можливу допомогу, але скаржилися на нестачу засобів, персоналу, а, насамперед, на брак чутливості з боку національних та міжнародних інституцій».
За матеріалами: Радіо Ватикан, iom.org.ua
фінансово.
Щиро дякуємо!
