В Інституті св.Томи Аквінського (Київ) увечері 7 червня відбулася обіцяна зустріч із кардиналом Кохом.
Голова Папської ради зі сприяння християнській єдності кардинал Курт Кох прибув в Україну 5 червня, відбув заплановану програму, і в п’ятницю увечері його гостинно прийняли Інститут св.Томи і домініканський Дім Пресвятої Богородиці у Києві.
Звісно, коли за одним столом спокійно сидять і розмовляють архиєпископ і кардинал Римо-Католицької Церкви, архиєпископ греко-католик і священик УПЦ, то це вже чимале свідчення на користь просування екуменічного руху. Як мінімум, цього від 1910 року досягнуто. А щодо стану, проблем і перспектив цього руху, то кожен виклав своє бачення, а потім були запитання від присутніх.
«Ми вчинили гріх проти екуменізму, полишивши його в руках дипломатів і політиків, – зокрема, сказав Глава УГКЦ Святослав Шевчук. – Ми цим дискредитували саму ідею». Що зробити, аби надати екуменізмові належного імпульсу, аби він почав «діяти»? – «Питання єдності між християнами має стати темою, на яку говорить духовний отець зі своїми духовними чадами, сповідник із пенітентами, єпископ і парох – зі своїми вірними», – сказав Глава УГКЦ. «Тижня молитов за єдність християн замало. Ми мусимо молитися і працювати,аби Дух Святий пригадав нам усе, чого навчав Ісус Христос». Він також провів паралель із відомими словами з Нового Завіту: хто каже, що любить Бога, а ненавидить брата свого, той неправдомовець. «В екуменічній площині це звучало би так: хто каже, що вірує в Бога, а не докладає зусиль до єдності християн, – той неправдомовець».
Представник православ’я Московського Патріархату – о.Миколай Данилевич, секретар Відділу зовнішніх зносин УПЦ, сказав так: «Людині часто психологічно легше перебувати в «екуменічному гетто», у своїх окопах – чи то канонічних, чи патріотичних, – але важко бути екуменічною. Коли хочемо відновити єдність, то маємо спитати себе, чи ми вже доросли до цього. Чи ми вже настільки мужні, щоби хотіти єдності, про яку Ісус Христос говорив у Євангелії». Він також відзначив потребу наближати рівні високих перемовин до конкретики людського життя: «Важливо, щоби про це говорилося на парафіяльному рівні». Чому це така важлива і важка справа? – «Людей лякає слово «екуменізм», але дії говорять краще, і якщо хтось із серця чинить добро – люди не відчувають фальші і вірять у справу єдності». Пригадуючи пророка Єзекиїла, якому Ангел давав їсти сувій книги, о.Миколай сказав: «Пророкові Бог давав їсти книгу, яка була гірка на вустах, але солодка в його нутрі. Якщо нам «гірко» на шляху єдності, то це добре, нехай потім буде солодко в самій єдності; аби лиш ми зараз не насолоджувалися «медом» по своїх церковних гетто, бо потім нам буде гірко».
Представляючи своє бачення теми, кардинал Кох, своєю чергою, сказав:
– Я в Україні вперше. І радий, що [присутні тут] отці згадали внесок ІІ Ватиканського Собору в екуменічний рух. Всі попередні Папи казали, що немає альтернативи екуменічному рухові. Я викладу чотири основні думки, які постали по двох днях перебування в Україні.
Екуменізм має бути насамперед духовним. У своїй Первосвященицькій молитві Господь Ісус не закликав учнів єднатися, а молився до Отця про єдність між учнями. Це означає, що наша участь в екуменічному русі є фундаментом для виконання Христового наказу. Сам екуменічний рух розпочався з Тижня молитов про єдність Церкви. Всі християни можуть брати участь в молитовному екуменічному русі. Декрет ІІ Ватиканського Собору «Ut unum sint» говорить, що духовний екуменізм є душею всього екуменічного руху. Важливо поглиблювати наше розуміння духовного екуменізму і глибше об’єднатися в ньому.
Основою екуменізму є визнання Хрещення як дійсного Таїнства поміж усіма Церквами. У Таїнстві Хрещення ми єднаємося з самим Христом і об’єднуємося один з іншим. Зараз Україна має прекрасну нагоду – 1025-річчя Хрещення Русі, нагода поглибити розуміння «хрещального екуменізму». Ювілей християнства на Русі – це не ювілей римо- чи греко-католиків або православних.
Найважливіший виклик, який сьогодні стоїть перед християнами, – це нова євангелізація. Це слово, євангелізація, дуже важливе не тільки для західного суспільства, а й для східного, де довго не можна було відкрито сповідати віру. Нова євангелізація і екуменізм мають іти поруч. Це було одним із найважливіших питань на першому зібранні 1910 року в Единбурзі: до найсильніших перешкод новій євангелізації належить те, що християнство поділилося. Важливо віднайти єдність, бо тоді християнське свідчення для світу буде вірогіднішим. Христос молився «щоб усі були одно – аби світ увірував». Екуменічний вимір – обов’язковий для нової євангелізації.
Екуменізм мучеництва. Ми бачили страшну реальність мучеництва. Мученики в Україні є з кожної Церкви. Це може бути одним із найглибших фундаментів екуменізму. Цього навчав і блаж.Йоан Павло ІІ. На одній із перших зустрічей із представниками різних конфесій під час свого візиту до Німеччини він сказав: коли править тоталітаризм, він не розрізняє, де протестанти, де православні, де католики… І сьогодні християни є одними з найбільш переслідуваних у світі: 80% усіх переслідуваних за віру. Це глибокий фундамент для екуменізму сьогодні.
Серед пропонованих того дня видань була також і нова книжка кардинала Коха, що вийшла нещодавно українською мовою.
Потім настав час запитань. Вони були різні, більш чи менш коректні й розумні. Наприклад, чи відбудеться-таки зустріч Папи Франциска з Патріархом Московським; чи справді для Московського Патріархату є «раною» відродження УГКЦ, і чи буде для нього раною її зникнення; наскільки Рим готовий поступитися приматом Папи заради єдності тощо. Представник комітету з питань релігій запитав, чи існує якийсь «оргкомітет з екуменізму», чиї рішення планово би втілювалися заради досягнення цієї самої єдності. У відповідях ієрархів звучали м’які уточнення, що революційна ситуація 1990-х між православними і греко-католиками уже минула, а на сьогодні гострих конфліктів немає, і, в принципі, найважливіше для Церков в Україні сущих, на сьогодні – це освоїти ті напрацювання, які решта світу з 1910 року вже пройшла. Наприклад, щоби православні з католиками не «перехрещували» вірних при переході, бо хрещення таки визнане дійсним. Глава УГКЦ відзначив, що незадовго перед цією зустріччю вони побували у Блаженнішого Володимира (Сабодана), Предстоятеля УПЦ, і запросили його на святкування ювілею Хрещення Русі. «Я сказав йому: Ваше Блаженство, без Вашої присутності наша радість не буде повна», – зазначив Блаженніший Святослав.
Своє слово у «круглому столі» взяв також архиєпископ Петро Мальчук, ординарій Києво-Житомирської дієцезії РКЦ. Цей виступ був зустрінутий гарячими і тривалими оплесками.
Щодо самої теми зустрічі – місце України у православно-католицькому діалозі, то кардинал Кох назвав нашу державу «лабораторією», а о.Миколай, представник УПЦ (МП), зазначив, що «є тенденція» вирішувати справи між православними і греко-католиками України «по лінії Київ-Львів, а не Київ-Москва-Ватикан-Львів».
фінансово.
Щиро дякуємо!
