Рекордна кількість паломників зібралася шостого липня на відпуст у Летичеві ‒ ледь не вдвічі більше, ніж зазвичай. Адже цього року традиційні урочистості були особливими: ікону Летичівської Богородиці коронували папськими коронами.
Перші паломники, як завжди, прийшли ще напередодні увечері. До двох великих піших паломництв ‒ з Томашполя та Кам’янця-Подільського ‒ цього року доєдналося ще одноденне з Хмільника, в якому брало участь близько 40 людей. Відразу після прочан з Хмільника до санктуарію підійшла велика колона паломників з Кам’янця-Подільського, близько 370 осіб. А ще через півгодини прибуло паломництво з Томашполя, в якому йшло понад 400 людей.
На дорозі перед санктуарієм кожну групу паломників зустрічав єпископ Леон Дубравський: «Ви вітаєте Марію, а Марія вітає вас!»
Цього вечора на паломників чекала спільна Меса та вечеря. Ночували прочани у школах, а найбільш стійкі залишились на нічне чування, яке з 2-ої до 6-ої ранку відбувалось у храмі.
«Ви під час паломництва отримали більше енергії, ніж якби ви цей час пролежали на дивані», ‒ сказав під час проповіді у п’ятницю ввечері єпископ Радослав Змітрович.
«Це дійсно так, – каже паломниця з Кам’янця-Подільського Леся Чижевська. Я пройшла стільки кілометрів, але я ‒ як новенька!» Як кажуть паломники, цього разу йти було легше, ніж у минулі роки, адже погода була неспекотна.
«Нас всюди дуже добре приймали, люди по селах з радістю брали нас на ночівлю, ледь не бились за таку честь, ‒ згадує Леся Чижевська. ‒ У всіх хатах, де ми були, люди наготовлювали купу їжі, загодовували нас, і ще з собою давали. Під час прощі хотілось йти і молитись, жертвувати за них».
«А нас в Барі зустрічав класний музичний гурт, грали на гітарах, барабанах, ми навіть танцювали після цілого дня пішого ходу», ‒ згадують Аліна Козак та Людмила Чижикова з Томашпільського групи.
Щодня паломники молилися у дорозі Утреню, Вечірню, співали «Годинки», відмовляли Розарій, слухали конференції та брали участь у Месах. А в останній день разом з паломниками ‒ спочатку з Кам’янецькою колоною, а потім і з Томашпільською ‒ йшов єпископ-помічник Радослав Змітрович, який проводив для паломників конференції.
Вже втретє на відпуст у Летичів приїжджає велопаломництво з Шепетівки. Цього разу 12 велопаломників, серед яких було три дівчини, подолали 150 км. «Ми вирішили поїхати іншим маршрутом, трохи блукали полями, – розповідає Давид Данилевич. ‒ Велосипеди у дорозі ламались; ми їх ремонтували, як могли. От подивіться, сидушка там тримається на скотчі, а тут ‒ рама тріснула. Посадили на тріснувши раму найлегшого, і якось вже доїхали».
За ніч стомлені паломники встигли трохи відпочити, і в суботу зранку знову почали підтягуватися на площу перед санктуарієм, де до них приєдналися віряни, що приїхали на відпуст машинами та автобусами.
Поруч з санктуарієм традиційно розкинулись лотки з релігійною літературою, іконами, вервицями та іншими побожними товарами. Після Меси єпископ Леон зі сцени польового вівтаря освятив ці покупки паломників.
Вже о десятій ранку, коли розпочалась спільна молитва на Розарії, величезна площа перед польовим вівтарем була заповнена людьми. До мікрофону біля сцени вишукувалась вервечка жінок, що виголошували свої молитовні наміри, а присутні за це спільно молилися: за одужання рідних від хвороб, за навернення і визволення чоловіків і синів від алкогольної залежності, за заміжжя для дочок… жінкам було про що попросити Діву Марію.
На урочистій Месі, яка розпочалась за годину, людей на полі перед вівтарем стало ще більше. Як зауважив багаторічний хранитель святині у Летичеві о.Адам Пшивускі, цього разу паломників у Летичеві було майже вдвічі більше, ніж щороку.
Від немилосердного сонця, що пекло з самого ранку, люди ховалися під парасольками. Але вже наприкінці Меси ці парасольки їм знадобились для захисту від зливи, яка накрила присутніх наприкінці урочистостей. Окрім заповненого поля, заповнений був також і храм ‒ Літургія транслювалася всередину святині для тих, кому важко перебувати під сонцем.
На відпустову Месу приїхали усі три єпископа Кам’янець-Подільської дієцезії, включно з Яном Нємцем, який вже кілька років проходить лікування від важкої хвороби у Польщі. Також з єпископами урочисто співслужили близько сотні священиків, але найбільшою популярністю у паломників користувались ті троє пресвітерів, котрі скромно сповідали за польовим вівтарем. До кожного з них вишукувалась довжелезна черга пенітентів.
Під час проповіді єпископ Ян Нємєц говорив про два види радості: про ту радість, яку дає світ, і про пасхальну радість, яку дає Ісус Христос, і яка не залежить від здоров’я, грошей і інших зовнішніх обставин. Коментуючи євангельський уривок про перетворення води у вино на весіллі у Кані Галілейській, єпископ Ян сказав, що Ісус Христос хоче нам дати вино радості не на кілька днів весілля, а справжню радість на все життя.
Після проповіді відбулася церемонія коронації ікони Летичівської Богородиці. Ще на початку Меси ікону урочисто занесли на польовий вівтар, а поруч з ним на підставці знаходилися пласкі позолочені корони, які 29 травня у Ватикані освятив Папа Римський Франциск.
Прочитавши спеціальну молитву, єпископ Леон причепив корону на зображення дитятка Ісуса на руках у Марії, а потім коронував Богородицю. Корони ідеально доповнювали зображення.
Урочиста Меса закінчилася процесією з Пресвятими Дарами та з вже коронованою іконою вулицями Летичева. Якщо під час Меси легенький дощик тільки часом починав накрапати і сприймався як спасіння від спеки, то на закінчення урочистостей почалася справжня злива з грозою. Короновану ікону до храму заносили вже під потоками води. Втім, гроза як раптово почалася, так і швидко закінчилася, і паломники роз’їжджалися вже у сонячну погоду. На пам’ять кожен з них отримав образок коронованої Летичівської Богородиці.
Як пояснив CREDO канцлер Кам'янець-Подільської дієцезії о.Віталій Воскобойнік, коронація ікони не є визнанням її чудотворності, адже для цього потрібно пройти довгий шлях, пов’язаний з фіксацією та детальним дослідженням зцілень чи інших чудес, які відбулись за посередництвом Діви Марії перед цією іконою. Натомість коронація ікони Богородиці вказує загалом на Діву Марію, як на Царицю Неба і Землі та говорить про особливу пошану, яку цей образ має і у вірних.
«Оригінал цієї ікони у 20-му сторіччі був вивезений до Польщі. Існує домовленість між державами, згідно з якою вивезене майно залишається на території тієї держави, де воно знаходиться. Але ця ікона, яку ми маємо, ця копія вже теж намолена. Вона здійснила перегринацію по усіх парафіях нашої дієцезії, ‒ розповів CREDO єпископ Леон Дубравський, ‒ протягом стількох років люди приходять у Летичів, моляться біля неї, тому ми звернулися до Папи Римського і він дав дозвіл на коронацію і освятив ці корони».
За словами владики, про явні чуда, що відбулись біля цієї ікони, поки невідомо, але паломники кажуть, що відчувають тут духовне зцілення. Люди звільняються від духовних хвороб: залежностей, розпусти, повертаються у сім’ю.
Довідка CREDO
Ікона Летичівської Богородиці (Цариця Поділля та Волині) ‒ одна з найкращих копій ікони Salus populi Romani. Дата виконання копії остаточно не визначена, але все вказує на початок XVI століття. Автор, який майстерно написав її олійними фарбами, невідомий.
У 1606 році домініканські монахи, які оселилися у Летичеві наприкінці XIV століття, принесли з Ватикану копію ікони з Базиліки Святого Петра в Ватикані, яку подарував домініканцям Папа Климент VII.
Існує багато переказів про чуда за посередництвом Летичівської Богородиці. Найбільш відоме з них, чудо, коли Марія попередила гетьмана Станіслава Ревера-Потоцького під час сну про наближення нападу татар на військо. А 235 років тому тодішній адміністратор дієцезії здійснив коронацію ікони.
З того часу ікона кілька разів вивозилась з Летичева. І сьогодні у Святині висить копія ікони, привезеної до міста понад 400 років тому. Оригінал знаходиться у Любліні (Польща), куди ікону вивезли на тимчасове сховище ще у 1945 році.
фінансово.
Щиро дякуємо!
