Україна

Домініканці-терціарії: подарунок київській спільноті

08 Серпня 2013, 12:22 3497 Ірина Єрмак
Домініканці-миряни, Київ

Двоє новіціїв і одні перші обітниці — ось подарунок, який зробила мирянська спільнота св. Гіацинта своєму засновнику, св. Домініку, до дня його літургійного свята. Або, може, то він зробив їй такий подарунок…

У навечір’я дня св. Домініка, що для членів Ордену Проповідників є не звичайним літургійним спомином, а урочистістю, в каплиці Інституту св. Томи Аквінського спільнота св. Гіацинта приймала нових членів. Звісно, вони «відносно нові», адже до новіціату допускають тих, хто вже деякий час відвідує зустрічі спільноти, бере участь у її молитвах, знайомиться зі спільнотою і дає їй змогу познайомитися з собою — коротше, проходить період постулату. Зрештою, «орден» походить від ordo — «порядок», і в мирянській спільноті все також відбувається за порядком і правилами. Певною мірою, і це теж приваблює до такого життя людей сьогодення, які шукають упорядкованості, чіткішого розуміння свого шляху та свого місця у Церкві.

В Орден, як сказав свого часу нинішній настоятель спільноти бр. Олексій Браславець, приходять ті, хто сприймає світ, Церкву і себе з погляду св. Томи Аквінського: «я розпізнав, що моє місце — у цій спільноті, у цій структурі, в цьому Ордені, й тому я тут; це об’єктивне розпізнання, це воля Бога, який бачить мене тут і таким, а не моє особисте бажання ходити саме з цими людьми на молитву… або чай пити».

Звісно, сьогоднішні домініканці-миряни (або терціарії, за старою термінологією, бо миряни належать до «третьої» гілки Ордену, після «першої» — священиків та «другої» — споглядальних черниць) провадять інакшу діяльність, ніж то було у ХІІІ ст. Свого часу, бувало, миряни-терціарії ставали навіть збройною силою на захист «свого» монастиря, в разі потреби… Сьогоднішнє завдання терціаріїв — насамперед молитва: за Орден (бо як він житиме й діятиме без молитовної підтримки? Він перетвориться на ще одну «церковну установу»!),  за всі його справи, зокрема на українській землі. А цих справ чимало, і без спільної «упряжки» священиків і мирян їх не потягнути. Починаючи з того-таки «Католицького Вісника», який тримається на плаву чималою мірою завдяки домініканським терціаріям, очолюваний настоятелем київської спільноти як головним редактором. Тож у нас не просто «пан Олексій» керує справами, а брат Олексій Роман Бенедикт, ага. Хочете гарних імен і особливого покровительства святих? Спитайте Бога, чи Він не призначив вам місця серед дітей св. Домініка…

Ось і вчора, 7 серпня, у каплиці Інституту лунали повні формули з повними іменами. Брате, сестро, чого бажаєш?.. про що просиш?… у світі твоє ім’я N., а відтепер ти зватимешся інакше…

Як не згадати «білий камінчик», на якому буде написано справжнє ім’я того, хто входить у Царство Небесне.

Отже, в Ордені тепер, за першими обітницями, сестра Вікторія Альберта Ігнатія Семенова, секретар редакції «Католицького Вісника». А також новіції: сестра Тетяна Домініка Скворцова, викладач логіки і всесвітньої літератури в семінарії Найсвятішого Серця Ісуса, і брат Антон Єронім Пій Герасименко, ведучий рубрики «Історія Церкви» в «Католицькому Віснику». Вони є плодом наставницької праці бр. Олексія Браславця, а також «своїми людьми» редакції, що означає одне: Бог і св. Домінік справді збирають тут близьких людей і роблять із них сім’ю.

— Вступ до новіціату — це дуже особисте рішення, до якого мене підштовхнула праця в «КВ», — сказала с. Тетяна Домініка. — Мені б дуже хотілося сподіватися, що шлях в Ордені Проповідників допоможе мені знаходити відповіді на Таємницю Божої Присутності у житті.

— Все це нагадує мені моє власне Хрещення, — сказав бр. Антон Пій. — Як і тоді, мене не полишає враження, ніби Бог узяв мене «за шкірку», немов кошеня, й переніс туди, куди хотів. Не знаю, скільки в цьому правди, скільки Божої волі та скільки моєї. Згадується девіз нинішнього Папи: Miserando atque eligendo. Справді, Божий вибір немислимий без Його милосердя, що явлене насамперед у відкупленні на Хресті. Що мені залишається, як не дякувати Богові за те, що покликав мене, грішного, за Собою? Попри все погане, чим я Йому відплачував? Що, як не по-дитячому дивуватися: Боже, за що Ти мене полюбив?

Домініканці, новіціат

Фото: Ольга Герасименко  

 

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

св. Домінік

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com z-lib books