У понеділок, 16 вересня 2013 р., на зустрічі з духовенством Рима Папа Франциск сказав, що «святість Церкви більша за скандали». Він висловив переконання, що ще ніколи ситуація Церкви не була така добра, як зараз.
Зустріч із настоятелями парафій у Вічному Місті відбувалася за зачиненими дверима у «головному папському храмі» — базиліці св. Йоана на Латерані. Такі зустрічі з римськими священиками були й у практиці Йоана Павла ІІ та Бенедикта XVI. Упродовж майже двох годин Святіший Отець відповідав на запитання духовних.
Папа, зокрема, сказав, що на «дуже серйозні проблеми Церкви» він, однак, дивиться «без песимізму». Цей момент у житті Церкви — гарний, досить оглянути її історію, аби в цьому переконатися. І ще — є «так багато святих, шанованих також і некатоликами».
Церква ж потребує душпастирського навернення і відважної креативності. Свої роздуми Папа Франциск зосередив на тому, чим є справжній труд для священика, єпископа, також і Єпископа Рима. Він послався на слова одного зі священиків, який жалівся йому, нарікаючи на «змученість серця». «Коли священик спілкується зі своїм людом, він втомлюється. Коли священик не спілкується зі своїм людом, він втомлюється, але з трудом: перед сном йому потрібно випити таблетку, чи не так? Той, хто з людьми — а в людей же багато, багато потреб, і все це потреби Бога! — той насправді трудиться, і таблетки йому не потрібні».
А ще є «остаточна втома», казав далі Папа. Її відчувають наприкінці життя, коли «є тьмяне світло, а темрява ненабагато світліша». В цю мить належало б возвеселитися, а приходить утома. Це буває, сказав Святіший Отець, коли «священик замислюється над своїм життям, озирається назад, на подоланий шлях. Думає про те, від чого він відмовився, про дітей, яких у нього не було, і запитує себе, чи він не помилився, чи його життя не зазнало краху…» Це і є та «втома серця», про яку писав літній священик.
Папа навів приклад біблійних постатей, які мали свої важкі хвилини: Ілля, Мойсей, Єремія, Йоан Хреститель. Коли священик переживає «ніч душі», сказав Папа, він може зробити тільки одне: молитися, навіть до засинання перед Дарохранительницею; важливо лиш те, щоби тривати перед нею. Друга важлива річ — це будування священицької спільноти.
«Ми, єпископи, маємо бути близько священиків. Маємо дарувати милосердя братам, а найближчими ж для нас є священики. Найближчі єпископа — священики. Чи є працює в інший бік? Єпископ має бути при своїх священиках! Єпископ має казати: мої близькі — це мої священики. Це прекрасний обмін, чи не так? Думаю, це найважливіший момент близькості між єпископом і його священиками: без непотрібних слів, оскільки немає слів, які передали б цей труд».
Після виголошених роздумів почався час запитань. Франциск заохотив присутніх священиків почуватися вільно і таки ставити питання. Відповідаючи на перше з них, Папа підкреслив, що в душпастирській праці не можна плутати «креативності з робленням чогось заново». Креативність полягає у відважному шуканні нових шляхів проголошення Євангелія. Отже, вона є чимсь більшим, ніж тільки зміною вже наявного. «Креативність народжується з молитви і слухання», — вказав Папа, посилаючись на свій власний досвід єпископа Буенос-Айреса. Один із його священиків тоді замислився, як зробити парафіяльний храм більш гостинним для людей. «І подумав: тут ходить стільки людей, може, добре, якби храм весь день стояв відчинений… Гарна думка! Варто, щоб у розпорядженні людей цілий день був сповідник… І так зробив», — сказав Святіший Отець.
З характерним для нього душпастирським запалом Папа Франциск говорив про необхідність виходити з Євангелієм на периферію; закликав до «душпастирського навернення». Згадав про підготовку батьків до хрещення їхніх дітей, про нові форми місій, яку можуть проводити миряни у міських районах.
З різкою критикою Папа відгукнувся про служителів, які клопочуться більше про оплату, віддаляючи народ від Церкви. Він з силою підкреслював, що парафія має бути місцем відкритим, дружнім до людей, а не тільки пунктом, де за звершення таїнств вимагаються гроші. Що і як саме сказав Папа? «Часто буває так, що той, хто приходить просити про таїнство, отримує формуляр, ба навіть гірше, його просять про гроші». Святіший Отець зазначив: «Той, хто приходить до Церкви, має почуватися, як удома, а не як використаний».
«Один священик, який не належав до моєї дієцезії, казав мені: я ні за що не кажу платити, навіть за месальні інтенції. Маю скриньку, і люди в ній залишають, скільки хочуть. Попри це, майже подвоїлося те, що я діставав раніше! А так діється через те, — сказав Папа, — що люди щедрі, а Господь такі речі благословляє».
Один зі священиків спитав Папу, як він себе нині «визначає», беручи до уваги той факт, що коли був архиєпископом Буенос-Айреса, казав про себе просто: священик. «Але ж я й надалі почуваюся священиком, справді! — відповів Франциск. — Почуваюся священиком, єпископом… Боявся би, якби вважав себе за когось важливішого, бо диявол хитрий. Дає тобі відчути, що тепер, коли маєш владу, можеш робити, що хочеш. Якщо бачите, що я щось утратив зі свого священства, прошу мені сказати про це! І якщо не можете мені цього сказати приватно, то кажіть публічно: навернися!»
Папа також підкреслив, що священик має бути милосердний і провадити до Бога, який постійно чекає на людину. Не можна у цьому бути ригористичним ані надавати зайві поблажки. Священик має бути милосердним і «завжди пам’ятати про перше кохання — Ісуса», повертаючись до «вірності, яка залишається назавжди і очікує на нас».
У Церкві, попри скандали, є «чимало святості», констатував Папа Франциск, і цієї святості більше, ніж негативу. Це, зокрема, і «буденна святість» численних чоловіків та жінок, матерів і батьків родин, які присвятили себе, свій труд сім’ї. Ці слова Папа супроводив обнадійливим ствердженням: «Насмілюся сказати, що Церква ще ніколи не почувалася так добре, як сьогодні. Церква не розпадається, я впевнений у цьому, впевнений!»
Серед викликів, які стоять перед сучасною Церквою, Папа вказав священикам на турботу про розлучених та людей, які живуть у несакраментальних зв’язках. Це питання, підкреслив Папа, не можна зводити до питання можливості чи неможливості причащатися після укладення нового шлюбу. Справжня проблема — у ступені відповідальності Церкви за такі ситуації. Ця тема обговорюватиметься на зібранні з вісьмома кардиналами у жовтні та на наступному Синоді єпископів, який буде присвячений антропологічному співвідношенню між Євангелієм, особистістю та сім’єю.
Святіший Отець також нагадав, що 21 вересня буде вже 60 років, як він відкрив у собі покликання до священства.
Учасники зустрічі з Папою говорять в один голос про його дуже безпосередній спосіб мовлення, згадують його заохочення не піддаватися душпастирській змученості перед викликами, невдачами та скандалами, яких не бракує сучасній Церкві. Папа нагадав римським настоятелям, що священики мають бути в контакті за своїми вірними та допомагати бідним. А труд є звичайною частиною священицької місії: «Закасати рукави — і до праці».
За матеріалами: Радио Ватикана, Radio Watykańskie, wiara.pl, deon.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
