В інтерв’ю для щоденного видання «La Repubblica» Папа ствердив, що керівники Церкви часто були «нарцисами», голодними до похвал, і їх «хворобливо провокували їхні придворні». «Двір — це проказа папства», висловився Папа Франциск. Він визнав, що «буває антиклерикалом».
В розмові з Еудженіо Скальфарі Папа Франциск сказав: «Коли бачу перед собою клерикала, одразу стаю антиклерикалом». На думку Святішого Отця, «клерикалізм не повинен мати нічого спільного з християнством».
Франциск також розкритикував прозелітизм (вербування членів своєї спільноти з порушенням чиєїсь гідності та лояльності щодо інших віросповідних груп). Таку поведінку він назвав «винятковою глупотою». «Це не має сенсу, треба знайомитися, пізнавати одне одного, слухати одне одного і розширювати своє знання довколишнього світу», вказав він.
Папа Франциск запитує: «Як можна жити без пам’яті про минуле і без прагнення дивитися в майбутнє, будуючи проекти, майбуття, сім’ю?» На його погляд, це сьогодні найпильніша проблема Церкви, бо вона повинна почуватися відповідальною «зарівно за душі, як і за тіла».
«Церква ніколи не вийде поза своє завдання виражати і поширювати свої цінності, принаймні поки я тут буду», запевнив Папа.
За оцінкою Святішого Отця, в нинішньому суспільстві й на світі егоїзм домінує над любов’ю до інших. «Особисто я вважаю, що так званий дикий лібералізм викликає тільки те, що сильні стають сильнішими, слабкі — ще слабшими, а виключені — ще більш виключеними».
На його переконання, потрібна велика свобода, без жодної дискримінації та демагогії, а також багато любові.
Говорячи про Римську курію, яку він має намір реформувати, Папа сказав, що й там інколи трапляються «придворні». «Але це щось інакше, у своїй складності», — підкреслив Папа. На його думку, найбільшою вадою Римської курії є те, що вона «ватиканоцентрична». «Двір — це проказа папства», сказав він.
Курія «бачить і піклується про інтереси Ватикану, які все ще переважно є тимчасовими інтересами», додав Папа. Він висловив думку, що таке бачення «затьмарює світ, що оточує Курію».
«Я не поділяю цього бачення і зроблю все, щоб його змінити. Церква є і повинна знову стати спільнотою люду Божого і пресвітерів, настоятелів, єпископів, які турбуються про душі; вони на службі Божого люду. Це — Церква; і не є випадковим, що це слово відрізняється від Апостольської Столиці». Далі Папа зазначив, що Апостольська Столиця «перебуває на службі Церкві».
На запитання, чи «захопив його комунізм», відповів: «Його матеріалізм не справив на мене жодного враження. Але пізнання його завдяки людині відважній і чесній було корисне для мене, я зрозумів деякі речі, соціальний аспект, який потім віднайшов у соціальному вченні Церкви».
На питання, чи слушно зробив Йоан Павло ІІ, поборюючи теологію визволення, Папа з Аргентини (звідки походило чимало проголошувачів цієї доктрини) відповів: «Вочевидь вони надавали політичного спрямування своїй теології, але багато з них були люди віруючі й мали високе розуміння людства».
«Вочевидь я не Франциск з Ассизі, я не маю його сил ані його святості», сказав Папа у розмові з Еудженіо Скальфарі. Проведене під кінець вересня інтерв’ю є продовженням їхнього контакту, ініційованого листом-відповіддю Папи до редактора «La Repubblica».
Скальфарі також запитував Папу про містичні переживання. Святіший Отець визнав, що коли конклав обрав його на Столицю Петра, перш ніж прийняти рішення кардиналів, він на хвилину подався на молитву до кімнати, балкон якої виходив на площу св. Петра. Відчував велику пустку і неспокій. Заплющив очі, й певної миті його сповнило велике світло. Це тривало хвилину, хоча видавалося, що вона була дуже довга. Потім світло розсіялося, він підвівся, підписав акт прийняття вибору кардиналів.
Свою довгу розмову Скальфарі підсумував таким чином: «Ось Папа Франциск. Якщо Церква стане такою, як він про неї думає і якої хоче, то епоха зміниться».
За матеріалами: Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
