Папа Франциск на зустрічі з делегацією Єврейського міжнародного комітету з міжрелігійних стосунків, 24 червня 2013 р.
Представники римської єврейської громади, найстарішої в Західній Європі — адже вона присутня у Вічному Місті понад 2000 років, — зустрілись у п’ятницю, 11 жовтня 2013 р., з Папою Франциском.
Цей візит був пов’язаний з 70‑ю річницею депортації місцевих євреїв із Рима у період німецької окупації міста. Делегацію очолив Головний рабин Рима Ріккардо Ді Сеньї; також були президент єврейської спільноти Рима Рікардо Пачіфічі та голова Італійського союзу євреїв д-р Ренцо Гаттенья.
«Протягом довгих століть, — сказав Папа, — єврейська громада і Римська Церква жили у цьому місті, з історією, яка (як ми добре знаємо) часто доходила до непорозумінь і навіть справжніх образ. Тим не менше, ця історія, з Божою допомогою, уже багато десятиріч відзначається розвитком дружніх і братніх стосунків».
Звернення Папи пов’язане з річницею депортації, коли то 16 жовтня 1943 року більше тисячі євреїв із Рима було відправлено до Освенціма, і майже всі вони більше ніколи не повернулися до своїх домівок. Тільки 16 осіб зуміли вижити.
Святіший Отець наголосив, що антисемітизм повинен бути викорінений із серця та життя кожної людини. Він підкреслив, що молитва за жертви людської жорстокості (дослівно Папа сказав — «людське варварство») та за їхні родини має бути нагодою до постійної пильності, щоб під жодним приводом не відродилися ані в Римі, ані в будь-якому іншому місці світу ніяка форма нетерпимості й антисемітизму.
«Я сказав це одного разу, і хочу повторити сьогодні: це протиріччя, бути християнином і антисемітом: корені християнства — єврейські», — відзначив Святіший Отець.
Ця річниця, сказав він, також дає нагоду згадати, як християнська спільнота Рима відповіла на ту «годину пітьми». «Ми знаємо, — сказав Папа, — як багато християнських інституцій, монастирі й Папська Базиліка, приймаючи волю тодішнього папи, гостинно відчинили свої двері, і як багато звичайних християн запропонували свою допомогу, яку лиш могли дати, велику чи маленьку». «Переважній більшості цих людей не потрібно було оновлювати християнського розуміння юдаїзму, — відзначив Святіший Отець, — і вони мало знали про життя єврейської громади міста. Але вони знайшли в собі сили зробити те, що було правильним на той момент: захистити брата, який опинився у небезпеці. Я хотів би підкреслити цей аспект, тому що це важливо для обох сторін, для глибокого вивчення, богословського діалогу; правильним є і те, що щоденний діалог, діалог повсякденного досвіду, також важливий. Справді бо, без цієї реальної і конкретної культури зустрічі, яка приводить до стосунків, що існують без забобонів і підозр, співіснування в інтелектуальній сфері буде мало ефективним».
Папа також згадав свої контакти з єврейською громадою, коли він був архиєпископом Буенос-Айреса.
Своєю чергою, Ріккардо Ді Сеньї, Головний рабин Рима, запросив Святішого Отця, так як це зробили його попередники, відвідати римську синагогу.
Очевидно, що проблемність у людських стосунках не береться нізвідки. Але християнин — це той, хто вміє прощати і йти вперед, за Христом до Його Царства, а не озиратися без кінця назад, тривожачи історичні рани.
За матеріалами: Радіо Ватикану, Catholic World News
фінансово.
Щиро дякуємо!
