11 жовтня 2013 р. троє домініканців із Києва — о. Войцех Сурувка, о. Яцек Дудка і о. Владислав Зомбковський — побували в Донецьку. Звідти родом був брат Максим Шабанов, студент Інституту св. Томи. Вони освятили пам’ятник на могилі брата Максима, побували в гостях у його мами Валентини та в родичів.
Чотири роки тому Максим Шабанов відпочивав у Ялті разом із братами-домініканцями. Там, близенько біля моря, стоїть католицький храм Непорочного Зачаття Пресвятої Діви, а парафію провадять Брати Проповідники. Увечері 8 вересня 2009 року він раптом упав і майже одразу помер. Така нагла смерть 29-річного юнака шокувала і його сім’ю, і братів в Ордені Проповідників, і друзів.
Макс Шабанов народився 11 липня 1980 року в Донецьку, в сім’ї інженера і медсестри. За три роки у нього з’явився брат Сергій. У 1997–2003 роках Максим навчався у Донецькому національному університеті, на історичному факультеті за спеціальністю «Міжнародні відносини». Закінчив його з відзнакою, отримавши також кваліфікацію перекладача (англійська мова). Захистив диплом на тему «Сучасний католицизм і міжнародні відносини (1978–2002)».
Саме в Донецьку, спілкуючись з університетським другом, Максим ближче познайомився з католицизмом, і 20 квітня 2003 року, після катехизації, урочисто склав сповідання віри Римо-Католицької Церкви. Того ж року він відчув покликання до священства. Щоб упевнитися в правильності покликання, Макс приїхав на навчання до Києва, в Інститут св. Томи. Діяльна натура юнака дістала широке поле для реалізації: він запрошував цікавих людей на зустрічі зі студентами, організовував паломництва й реколекції, був обраний Президентом студентського самоуправління. У вересні 2005 року Максим розпочав річний постулат у Генеральному вікаріаті Росії та України Ордену Проповідників, упевнившись, що хоче «жити у спільноті разом із Христом і братами, жити молитвою та наслідуванням Христа, Вчителя і Проповідника». 26 серпня 2006 року Максим Бенедикт Шабанов прийняв облучини в Ордені св. Домініка. За рік, 26 серпня 2007-го, він приніс у Познані перші чернечі обіти на руки тодішнього Генерального вікарія о. Маріуша Возняка ОР.
Під час канікул 2009-го Макс організовував для братів-домініканців подорож до Криму, завершальною точкою якої було перебування у Ялті. 8 вересня вранці він почувся недобре й залишився удома. Увечері того ж дня втратив притомність і швидко помер, попри надану допомогу. Причиною смерті стало несподіване загострення хвороби хребта, від якої Максим страждав уже багато років. Поховали його у рідному Донецьку.
Макса запам’ятали усміхненим, життєрадісним і дружнім, людиною, яка старалася виконувати свої обов’язки ретельно й чесно, він завжди був готовий допомогти. Полюбляв читати книжки, особливо історичної тематики, мандрувати в горах і на морі, цікавився іконографією.
У соцмережі, в розділі «Коротко про себе», Максим колись написав цитату зі св. Хосемарії Ескріва:
Нужно решиться…
Нужно решиться
вверить себя выбранному пути:
с Крестом на плечах,
улыбкой на устах,
со светом в душе.
Ольга Рибачук, Інститут св. Томи Аквінського
фінансово.
Щиро дякуємо!
