У неділю, 17 листопада, в семінарії Святого Духа у Городку на Хмельниччині, відбувся черговий День Зосередження. У ньому взяли участь усі семінаристи: і ті, які навчаються, і ті, які перебувають на річній практиці чи в академічній відпустці. Фактично цей День Зосередження розпочався ще у суботу, перед вечірніми молитвами, вступним словом духовного отця Ришарда Федерчика.
У вступному слові о. Ришард нагадав нам, як важливо зберігати тишу під час Дня Зосередження. Пояснив також, якою плідною може бути наша ранішня молитва, якщо почнемо готувати своє серце і думки до неї ще з вечора. А також – наскільки важливо для кожного семінариста вдивлятись у постать Христа і намагатись наслідувати Його у повсякденному житті: «Мета кожної семінарії – навчити прагнути ставати учнем Христа».
Наступний день розпочався виставленням Пресвятих Дарів, співом «Ранішньої Літургії Годин» і медитацією над уривком Євангелія від Луки.
На конференції, що відбулась після сніданку, отець Ришард пояснив нам на прикладі св. Кароля де Фуко наскільки адорація Христа у Пресвятих Дарах є важливою для зростання нашого духовного життя: «Господь, самотній у Табернакулюмі чи Монстранції, чекає на мене, на мою молитву, на моє прагнення Його любові. […] Почуття ідуть за розумом і за нашим вибором. Кохаю те, що обираю. Тому Божих речей прагну настільки, наскільки їх приймаю, наскільки їх зберігаю, наскільки ними ділюся з іншими. Любов – продовжував о. Ришард, – не завжди можна відчути, бо вона є глибшою, ніж почуття. Любов – це вірність. Тоді кохаю, коли я вірний. Віра, яка шукає Бога, коли мені важко, – це є вияв любові до Нього. Тому для Адорації дуже важливий акт віри – ‘Ти тут Є!’… Знаком з’єднання з Богом є погляд людини на Ісуса».
О дванадцятій годині ми мали радість переживати Євхаристійну Літургію, на якій головував професор нашої семінарії, гість з Польщі, отець Ришард Борковський. Слухаючи його проповідь з поясненнями пророцтв кінця світу, який Ісус заповів своїм учням, розумієш, що мудрість приходить не стільки з роками, скільки з триванням у молитві, прийманням Божого Слова до свого серця і наполегливому шуканню Істини.
На другій конференції цього дня, перед молитвою «Коронкою до Божого Милосердя», отець Ришард Федерчик звернув нашу увагу на важливість перебування з Христом. «Молитва є розмовою з Богом. Але не всі ми молимось до Нього, адже можемо молитись тільки до того, кого знаємо. А якщо не прагнемо пізнати Христа..? […] Апостоли не тільки говорили, вони були з Христом, наслідували Його, запитували, розмовляли з Ним. Молитва також має бути діалогом, а не монологом. Якщо молимось монологічно – дуже скоро приходить нудьга і знеохочення. […] Господь найчастіше промовляє до нас у тиші. Людина не створює тишу. Людина створює галас. А тиша просто є… Її створив Бог… Тому вслухаймося в тишу». – підсумував отець Ришард.
На закінчення Дня Зосередження усі семінаристи мали змогу порозмовляти з Ісусом у Пресвятих Дарах. Завершились ці одноденні реколекції чудовим спільним співом «Вечірньої за померлих» та вечерею.
фінансово.
Щиро дякуємо!
