Народ, який не поважає своїх стариків, позбавлений пам’яті, а отже, і майбутнього. Так сказав Папа Франциск під час ранкової Меси 19 листопада, у вівторок, у Домі св. Марти.
У своїй проповіді папа коментував біблійну історію старого Єлеазара, який вирішив за краще прийняти мученицьку смерть заради своєї віри у Бога та щоби залишитися Йому вірним, і щоби дати свідчення чесності молодим.
«Ця людина, — відзначив Папа, — зіткнувшись із необхідністю вибору між відступництвом та вірністю Богові, не сумнівалася», відмовившись зробити вигляд послуху. Більше, ніж про себе, старий Єлеазар думає про молодих, про те, що його мужній учинок залишиться в їхній пам’яті та послужить добру.
«Послідовність цього чоловіка, послідовність його віри, а також почуття відповідальності за те, що треба залишити шляхетний, істинний спадок… Ми живемо у такі часи, коли з літніми та старими людьми не рахуються. Жахливо про таке говорити, але ж від них стараються відкараскатися, вважаючи, що вони набридають, заважають. Старі люди несуть нам історію, вчення, віру, і дають усе це нам у спадок. Їх можна порівняти зі старим добрим вином: у них є та шляхетна сила, яку вони дають нам у спадок».
І тут Папа Франциск згадав ще одну історію, яку він чув ще дитиною. Героєм історії є сім’я: тато, мама, кілька дітей, — і старенький дідусь, який уже не міг не вимаститися, коли їв. Роздратований батько пояснив дітям, чому дідусь так робить, і купив окремий столик, за який садив свого постарілого батька. Одного разу, повернувшись додому, цей чоловік побачив, що один із його синів стругає щось із дерева. На питання «Що ти робиш?» малий відповів, що робить столика. «Для тебе, тату, щоб ти сидів за ним окремо, коли постарієш, як наш дідусь».
«Цю корисну історію я запам’ятав на ціле життя, — сказав Папа Франциск. — Старики це скарб. У Посланні до Євреїв говориться: пам’ятайте наставників ваших, які проповідували вам слово Боже і, дивлячись за завершення їхнього життя, наслідуйте їхню віру. Пам’ять про наших предків провадить нас до наслідування їх у вірі. Насправді бо, дуже часто старість видається нам негарною, так? Це через хвороби та всього іншого; але мудрість, яку мають наші діди, — це спадок, який ми повинні прийняти. Народ, який не береже своїх старих, народ, який не поважає літніх людей, не має майбутнього, тому що у нього немає пам’яті — він сам позбавив себе пам’яті».
«Для нас буде корисно, — сказав на завершення Папа Франциск, — подумати про безліч стариків, які живуть до дома престарілих, і про старих, яких покинули родичі. Ці старі є скарбом цілого суспільства».
«Помолимося за наших дідусів, за наших бабусь, яким нерідко належить героїчна роль у переказуванні віри за часів гонінь. Коли мам і татів не було вдома, або вони були одержимі дивними ідеями, навіяними їм політикою того часу, саме бабусі переказували віру. Четверта заповідь — єдина, яка щось обіцяє взамін. Це заповідь про милосердя: бути милосердними до наших предків. Попросимо сьогодні про благодать, за заступництвом святих стариків Симеона й Анни, Полікарпа та Єлеазара, і багатьох престарілих святих: попросимо про благодать берегти, слухати і вшановувати наших предків, наших старих».
За матеріалами: Радио Ватикана
фінансово.
Щиро дякуємо!
