Документи Дикастерію в справах канонізацій проголошують мучеництво двох італійських священників, убитих під час нацистської окупації Італії.
Ще три декрети проголошують героїчність чеснот кандидатів на прославу, повідомляє Vatican News.
У п’ятницю 21 листопада 2025 року Лев XIV прийняв на аудієнції кардинала Марчелло Семераро, префекта Дикастерію в справах канонізацій, і схвалив для проголошення кілька декретів цього відомства, що стосуються беатифікаційних процесів.
Італійські мученики нацизму
Перші два декрети — про визнання мучеництва, що відкриває шлях до проголошення кандидатів блаженними. Це італійський дієцезіяльний священник Убальдо Маркіоні, який народився 1918 року й був убитий з ненависті до віри 29 вересня 1944 року, та італійський отець зі Згромадження Священників Пресвятого Ісусового Серця о.Мартіно Капеллі, який народився 1912 року та був убитий з ненависті до віри 1 жовтня 1944 року.
Йдеться про двох молодих священників, вбитих під час німецьких репресій в італійському регіоні Емілії-Романьї, які розділили долю своїх вірних, хоча могли врятуватися.
Дон Убальдо, убитий нацистами біля вівтаря
Перший зі священників-мучеників, о.Убальдо Маркіоні з Віміньяно-ді-Грізцана-Моранді, провінція Болонья, народився 1918 року, вступив до дієцезіяльної семінарії у 10 років і був висвячений у Болонському соборі у 24 років. Після служіння парафіяльним настоятелем у Сан-Ніколо-делла-Гульяра, в березні 1944 року дістав призначення економом у Сан-Мартіно-ді-Капрара — парафію в безпосередній близькості від території, контрольованої німецькими військами, з якими воювали місцеві партизани.
29 вересня 1944 року, прямуючи до ораторію Ангелів-Хранителів у Черп’яно для відслуження Святої Меси, він зупинився в церкві Санта-Марія-Ассунта-ін-Казалья, щоб переховати Пресвяті Дари й дати притулок групі переляканих мешканців, які втікали від наближення німецьких солдатів.
Священник радив чоловікам сховатися в лісі, залишивши в храмі тільки жінок і дітей. Однак переговори з нацистами, щоб їх відпустити, закінчилися невдачею: усіх відвезли на цвинтар і розстріляли там. Отця Убальдо повернули до храму і вбили пострілами в голову просто перед вівтарем.
Ця подія демонструє зневагу нацистських СС до християнської релігії, а той факт, що тіло Слуги Божого було особливо осквернене, підтверджує характер мучеництва як odium fidei — «з ненависті до віри».
Це також мучеництво ex parte victimae, «з боку жертви», оскільки молодий священник, убитий у віці 26 років, свідомо прийняв смертельний ризик, вирішивши залишитися зі своїми вірними, попри можливість урятуватися.
Отець Капеллі, мученик-серцянин
Другим священником, хто прийняв смерть від рук нацистів, є о.Мартіно Капеллі, серцянин. Вивчивши теологію в Болоньї, він був висвячений на священника у 1938 році у віці 26 років. Після навчання в Римі його скерували викладати Святе Письмо та історію Церкви в місіонерську семінарію серцян у Болоньї. Влітку 1944 року отець Капеллі прибув до Сальваро, щоб допомагати старшого віку настоятелеві в Сан-Мікеле — хоча цей район був центром боїв між німцями, військами союзників та партизанськими загонами. Він не повернувся до своєї спільноти, незважаючи на благання співбратів, які боялися за його життя, але залишився з селянами.
29 вересня 1944 року, після влаштованої нацистами різанини в сусідній місцевості під назвою «Креда», о.Мартіно подався втішати вмираючих. Однак його схопили і змусили носити боєприпаси. Разом зі священником-салезіанцем Елією Коміні, який працював із ним у Сальваро, та близько сотнею інших людей, включаючи священників (пізніше звільнених), його відвезли до стайні в Пйоппе-ді-Сальваро, де він став утішати і сповідувати в’язнів.
Увечері 1 жовтня 1944 року його вбили разом з о.Коміні та групою тих, кого вважали «непридатними до роботи». Його тіло, як і тіла інших жертв, вкинули у річку Рено.
Причиною його мучеництва визнано насамперед odium fidei, що випливає головно з презирства нацистських солдатів до його священицького служіння. Однак це також мучеництво ex parte victimae, оскільки — усвідомлюючи небезпеку та попри можливість повернення до серцян у Болоньї — він вирішив залишитися, щоб допомагати тим, хто гинув від рук окупантів у Креді, та в’язням у Пйоппе-ді-Сальваро.
Героїчні чесноти
Наступні три декрети проголошують героїчний вимір чеснот кандидатів на прославу. Це означає, що дослідження їхнього життя й духовної спадщини завершене, а для беатифікації потрібне чудо за їхнім заступництвом.
Це італійський священник-орінтіст Згромадження Малого Діла Божого Провидіння о.Ґаспаре Ґоджі (1877-1908); австралійська черниця Марія Пресвятого Серця Ґлоурі, лікарка з Товариства Ісусового, яка померла в Індії (1887-1957), засновниця «Catholic Health Association of India» ;та Марія де Лурдес Ґарда (1926-1996), бразильська консекрована мирянка з Інституту мирянського життя «Caritas Christi».
фінансово.
Щиро дякуємо!
