Значенню істини про Останній суд присвятив свою сьогоднішню катехизу Папа Франциск під час традиційної загальної аудієнції по середах.
Він зазначив, що це таємниця, яка перевищує наші можливості пізнання, але якщо ми над нею замислимося, то вона може стати великим мотивом утіхи та довіри. Може вона і «розширити наше серце».
У сьогоднішній аудієнції на площі св. Петра взяло участь близько 27 тис. гостей і паломників. Святіший Отець нагадав, що вже перші християнські спільноти у своїх молитвах і відправах використовували акламацію «Maranatha» — «Прийди, Господи!», вершиною чого є слова з Одкровення св. Йоана (див. Одкр 22, 20). Вони говорять про Церкву-Наречену, яка від імені усього людства і як його першоплід звертається до Христа, свого Нареченого, ще не бачачи, що вона оточена Його обіймами, які є повнотою життя і любові.
— Якщо ми в цій перспективі думаємо про суд, то відступає будь-який страх і сумніви, залишаючи місце на очікування та глибоку радість: це, власне, момент, коли ми будемо остаточно оцінені, готові, щоб бути зодягненими у славу Христа, немов у шату весільну, коли будемо впроваджені на учту, яка буде образом повного та остаточного сопричастя з Богом, — сказав Папа.
Другою причиною для довіри є факт, що у момент суду ми можемо також розраховувати на заступництво і доброзичливість тих, хто випередив нас на шляху віри і живе перед лицем Бога, заступаючись за нас. Святіший Отець нагадав, що до Церкви належать також і святі, що «Церква є насправді матір’ю, і як мати старається про благо своїх дітей, зокрема тих, хто найбільше віддалені та пригнічені, аж доки набуде своєї повноти у прославленому тілі Христа разом з усіма своїми членами».
На навершення Папа підкреслив, що суд Божий відбувається вже зараз, за нашого життя, як зіставлення нашого прийняття спасіння, прийняття з вірою того спасіння, яке присутнє і діє у Христі, або ж як наша невірність і замкнення у самих собі, як її наслідок.
— Господь Ісус дав і надалі дає нам себе, аби наповнити нас своїм милосердям і благодаттю Отця. Отож і ми можемо в певному сенсі стати суддями самих себе, прирікаючи себе на виключення зі спілкування з Богом та братами. Тому чуваймо неустанно над нашими думками та життєвою позицією, аби вже тепер посмакувати тепло і сяйво Обличчя Бога, яке у вічному житті будемо споглядати в усій повноті. Йдімо вперед, думаючи про той суд, який розпочинається вже тепер і тут. Ідімо вперед, роблячи своє серце відкритим до Ісуса, до Його спасіння. Йдімо вперед, не лякаючись, бо Його любов більша за все, а якщо просимо про прощення наших гріхів, то Він нас прощає. Таким є Ісус! Ідімо вперед із певністю, що він приведе нас до слави Неба, — так закінчив свою катехизу Папа Франциск.
За матеріалами: deon.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
