У п’ятницю, 3 січня 2014 р., в літургійний спомин Пресвятого Імені Ісуса — що для єзуїтів є «титульним святом» — Папа Франциск відправить св. Месу в римському храмі Іль Джезу.
Це обіцяв учора, 18 грудня 2013 р., директор ватиканського прес-бюро о. Федеріко Ломбарді в розмові з журналістами. Літургія матиме подячний характер за вписання 17 грудня у каталог святих блаженного Петра Фабера (Фавра), єзуїта, першого товариша св. Ігнатія Лойоли.
Ватиканський речник додав, що св. Меса у римському єзуїтському храмі, до якого Папа прибуде уже втретє, розпочнеться о 9.00 ранку. Разом зі Святішим Отцем її відправлять інші єзуїти, присутні на той час у Римі.
За словами о. Ломбарді, після офіційного визнання блаженного єзуїта святим на підставі т. зв. рівноцінної канонізації, яка розширює культ святого на всю Церкву, Папа Франциск подзвонив до Генерального настоятеля Товариства Ісусового о. Адольфо Ніколаса і сказав йому: «Я став першим, хто через свій підпис молився до нового святого».
Рівноцінна канонізація має довгу традицію в Католицькій Церкві. Її підстави виробив доктринально у першій половині XVIII ст. видатний каноніст кардинал Просперо Ламбертіні (пізніший папа Бенедикт XIV, 1740–1758).
Як визначив каноніст, для дійсності такого обряду потрібні три елементи: давність культу такої особи, постійне і загальне підтвердження достовірних свідчень про її чесноти або мучеництво, і неперервна думка про чудеса, здійснені за її заступництвом. Якщо всі ці вимоги виконано, то Папа силою своєї влади може провести рівнозначну канонізацію, тобто піднести до рівня цілої Церкви місцевий культ такої особи. Здійснюється це «без будь-якої остаточної формули, без дозволу розпочати канонічний процес і без проведення звичайних церемоній». Формально це здійснюється через промовлення відповідної молитви і відправлення св. Меси з проголошенням імені нового святого та з молитвою до нього.
Бенедикт XIV назвав також випадки, які знав на той час, 12 канонізованих таким чином святих. Серед них: Ромуальд (1595), Норберт (1621), Бруно (1623), Петро Ноласко (1655), Раймунд Ноннат (1681), Стефан Угорський (1686), Маргарита Шотландська (1691), Григорій VII (1728), Вацлав Чеський (1729), Гертруда Хелфтська (1738).
По смерті Бенедикта XIV це гроно святих розширювалося далі. Саме таким чином були прославлені, зокрема, Петро Даміані та мученик Боніфацій (1828), Кирило й Мефодій із Салонік (1880), Кирило Александрійський і Кирило Єрусалимський, Юстин мученик і Августин Кентерберійський (1882), Йоан Дамаскин і абат Сильвестр (1890), Беда Шановний (1899), Єфрем Сирієць (1920), Альберт Великий (1931), Маргарита Угорська (1943), Хуан Авільський і Миколай Тавеліч із трьома його товаришами-мучениками (1970). Серед останніх за часом дата рівнозначної канонізації — це 1995 рік: Марек Кшижевчанін, Стефан Понграч і Мельхіор Гродзецький.
Також і нинішній папа-емерит Бенедикт XVI проголосив таким чином святою Хільдегарду Бігненську (10 травня 2012 р.), а сам Папа Франциск — св. Анджелу з Фоліньйо (9 жовтня минулого року).
За матеріалами: DEON
фінансово.
Щиро дякуємо!
